Ім’я духовного учителя брацлавських хасидів цадика Нахмана в Україні зазвичай пов’язують з двома містами – Уманню та Брацлавом. Насправді життєві шляхи рабі пролягали численними дорогами сучасної Черкащини. На одній з них – десь між Чигирином та повітовим містечком Медведівка – у липні 1806 року найближчим учнем було записано з вуст цадика його віщування про прихід на Землю Месії. Сакральний для хасидів текст, зашифрований з допомогою скорочень, так званих нотариконів, учені Ізраїлю опрацювали лише у XXI столітті. Більше на icherkashchanyn.com з посиланням на ∑ sug.ma
Історія сувою оповита таємницею
Ізраїльський письменник Міхаель Дорфман описав цю історію у рамках свого проєкту «Єврейський словник Міхаеля Дорфмана». Він називає сувій другим вражаючим відкриттям духовного тексту після Євангелія від Іуди. Майже дві сотні років послідовники рабі намагалися тримати в таємниці не лише зміст, а й навіть сам факт існування зафіксованого на папері пророцтва. За усним заповітом ребе, лише одна людина на покоління могла володіти ключем до шифру.
Рабі, який заповів похоронити його в Умані, де почивають душі жертв Коліївщини, в юності жив у самій колисці повстання. Місцина з Дубом Залізняка в Холодному яру, де, за переказами, козаки збиралися в похід на Умань, знаходиться неподалік від Медведівки. Цадик поселився тут з власною сім’єю, коли йому було 18 років. Одружився ж він, за звичаями свого часу, ще у чотирнадцятирічному віці. У місті було чимало єврейського населення, так що він міг якийсь час утримувати свою родину на гроші, що заробляв проповідями у синагозі.
Зовсім ще молодий Нахман прожив у Медведівці вісім років. Уже тоді він прославився як духовний лідер та знавець Тори, мав власних учнів і послідовників. Однак знаменитий сувій з пророцтвом з’явився на світ після повернення сподвижника зі Святої Землі, за чотири роки до його смерті. Рабе вже постійно проживав у Златополі, поблизу Кропивницького, але чимало подорожував Україною.
Схильність єврейських містиків того часу до пророкування була досить поширеним явищем. Мати Нахмана, донька засновника Хасидизму Ісроеля Баал Шемтова, вважалася серед одновірців праведницею, що володіла даром передбачення. Не дивно, що учні з самого початку дуже серйозно ставились до видіння рабе, про яке він докладно розповідав близько двох годин і яке заповів зберігати в таємниці. Тому довгий час поширювалися чутки, що сувій знищено, або ж він безслідно зник.
Насправді згорток перебував в Україні та на території Радянського Союзу. У 1963 році його вдалося доставити на Святу Землю. Міхаель Дорфман розповідає про роль Міхла Дорфмана у перевезенні цінності.
Ребе Міхл-Іхл Дорфман був лідером невеликої групи хасидів, що не зреклися своєї віри навіть у складні сталінські часи, за що сім років провів у таборах Сибіру. А його дружина виявилася онукою ребе Носона – того самого учня Нахмана, який записав передбачення. Після звільнення він оселився у Підмосков’ї та взяв на себе ризиковану роль організатора паломництв хасидів з СРСР і заходу на могилу Нахмана. Саме Міхл Дорфман і передав рукопис за кордон через першого іноземного паломника – 23-річного бруклінця Гедалія Фліра.
Секрети пророцтва відкриваються
Професорові хасидизму ізраїльського університету в Рамат-Гані доктору Цві Марку непросто було отримати сувій, та ще важче – розшифрувати більшу його частину. Текст опубліковано. Однак серед лідерів хасидизму і досі ведеться дискусія щодо його повноти. Припускають, що існують інші сторінки, у тому числі із точною датою пришестя Спасителя. Та ще більш актуальним для брацлавських хасидів є правильне розуміння слів учителя.
Відомо, що рабі Нахман передрікав, як новий Спаситель ще в зовсім юному віці прибуде на Святу Землю і возсідатиме в Єрусалимі, куди всі народи світу прийдуть до нього. Пророцтво не містить ніяких згадок про Апокаліпсис чи Страшний суд. Натомість рабі переконував, що Месія лікуватиме людські серця від зла та зневіри, так само як тіла – від найтяжчих хвороб. І людство прийме його з великою любов’ю.
Сьогоденна Медведівка мало нагадує те процвітаюче містечко з 6-тисячним населенням, яке було на початку позаминулого століття. Більш як половину жителів тоді складала єврейська громада. Її представники тримали постоялий двір та численні магазини.
Синагога знаходилася на території центральної частини сучасного села. Якщо вірити розповідям старожилів минулого століття, вона згоріла на початку 1900-х. Було також два єврейські цвинтарі, – розповів директор філіалу «Холодний яр» заповідника «Чигирин» Богдан Легоняк.
Єврейське населення масово покинуло село під час евакуації Другої світової. Німими свідками перебування Рабі Нахмана у Медведівці стали старовинні кладовищенські плити, залишки яких можливо побачити і тепер. В радянський період селяни не гребували використовувати їх для будівництва.
