19 Березня 2024

Черкащанка відкрила шлях у «цифрове» майбутнє

Related

Літературна Черкащина – місця, що надихали відомих письменників

Черкащина відома не лише своїми мальовничими пейзажами та багатою...

Традиційна кухня Черкаської області – що спробувати туристу

Черкаська область – це місце, де їжа розповідає історії....

Lonsdale – завжди будьте на вершині!

Шукаєте для себе не просто одяг, а справжнє джерело...

Рюкзаки та портфелі — незамінні помічники сучасних чоловіків

Люди, які ведуть активний спосіб життя, не можуть обійтися...

Share

Довгу дорогу з невеликого міста Чигирина на Черкащині через біль приниження од клейма «дочки ворога народу», навчання в далекому Узбекистані, важку і небезпечну працю підривником у шахті подолала наша землячка Катерина Логвинівна Ющенко. В результаті вона створила першу в світі мову програмування високого рівня. Це відбувалося у той час, коли ще й справжніх комп’ютерів у звичному для нас розумінні не було. Але її Адресна мова програмування стала прототипом сучасних логарифмічних мов, без яких нині неможливо уявити наше життя. Більше на icherkashchanyn.com з посиланням на ZN

Завдання: домовитися з комп’ютером

Сьогодні, коли діти починають використовувати девайси ще раніше, ніж ходити та говорити, нам  важко уявити собі, як то воно було опановувати і розвивати комп’ютерну науку в середині минулого століття. Перша на Європейському континенті електронно-обчислювальна машина в умовах строгої секретності з’явилася на світ у 1951 році у селищі Феофанія поблизу Києва. Вона отримала скромне ім’я – мала ЕОМ. Але насправді займала площу в 60 квадратів і її роботу забезпечували 6 тисяч електровакуумних ламп. Швидше схоже на малий електронний корабель.

Серед його керманичів опинилася молода тендітна жінка Катерина Ющенко. Тоді уже кандидат математичних наук, Катерина Логвинівна вимушена була полишити свої розробки з теорії вірогідності. Зробила це зовсім не з інтересу до новітньої техніки. Причина набагато прозаїчніша: не маючи житла, вони з чоловіком вимушені були винаймати некомфортну кімнатку в підвальному приміщенні. Невдовзі після того, як обоє стали до роботи у Феофанії, їм виділили там половину будинку. 

Катерина Логвинівна очолила групу обчислювачів. Так тоді називали програмістів. І не даремно, адже комп’ютери перших поколінь використовувалися для складних і точних розрахунків.  Усі команди писалися за допомогою бінарного коду – одиничками і нулями. Записувати таким чином математичні формули – однотипна рутинна робота. Талановита жінка скоро задумалася, як би довірити це заняття самому комп’ютеру. Провідна ідея полягала в тому, аби замість числових даних вказувати в програмі адреси їх розміщення. Так народилася Адресна мова, що стала величезним поштовхом для розвитку програмування.

Роботи по створенню мови не мали фактично ніякого фінансування. Авторка працювала над нею із власної ініціативи у вільний від основної роботи час. І випередила світових лідерів, що розробляли подібні проєкти, на 2-5 років.

Юність, що загартовує

Фото

Це непросто усвідомити, але на початку 1950-х для того, щоб взятися за написання мови програмування, треба було мати не лише гострий розум та знання, а й неабияку хоробрість. У Радянському Союзі тоді кібернетику назвали «буржуазною псевдонаукою», підозрілим було ставлення й до інформатики. Талановита вчена цілком вірогідно могла повторити долю своїх батьків, репресованих у 1937-му.

Пам’ять про ці жахливі дні ніколи не полишала Катерину. Про які новітні технології могла мріяти 17-річна першокурсниця, коли її виключали з Київського університету імені Шевченка як доньку «ворога народу»?! 

Напередодні вона дізналася про арешт батька – вчителя історії та географії, ентузіаста своєї справи, якого через його палку любов до української культури та героїчної козацької минувшини визнали українським націоналістом. Не допомогла минула революційна діяльність, через яку відбув заслання і був вимушений залишити рідне Підмосков’я. Не змогла врятувати й дружина. За намагання довести невинність чоловіка її теж арештували. 

Логвін Рвачов з ув’язнення вже не повернувся. Ксенія Рвачова відбула за ґратами 3 роки. Катерина ж, аби здобути бажану освіту, була вимушена їхати аж до Узбекистану. Там пережила вона і воєнні роки, виготовляючи на заводі приціли для танкових гармат, а потім тяжко працюючи в шахтах.

Після війни повернулася в Україну – із заслуженим червоним дипломом та головне зі знаннями та палким бажанням працювати задля науки. Це бажання і привело її спочатку у Львівське відділення інституту математики, а далі – до Києва.

З Україною в серці

В Узбекистані, сумуючи за батьками, братами й сестрою, за рідною землею, Катерина виливає свою тугу у віршах. Один з них так і називався – «Журба по Україні»:

Я знаю, що таке журба по рідній, милій Україні,

Я знаю, як рида душа в далекім краї, на чужині…

Її батько, росіянин за походженням, що виховував любов до України та до Чигиринщини у душах своїх учнів, безперечно наділив нею і власних п’ятьох дітей. Уже живучи в Києві, Катерина Логвинівна не раз поверталася до рідного міста. Навіть тоді, коли тут не залишилося  нікого з рідних. Гуляла на Богдановій горі, жалкувала там за знесеною старою пожежною каланчею, яка, на її думку, «так гарно вписувалася в краєвид Чигирина», мріяла приїхати разом з онуками.

Можливо прищеплена з дитинства любов до рідного краю зіграла тут свою вирішальну роль, але Катерині Логвинівні пощастило жити й працювати в рідній Україні. Саме нашу країну вона прославила своїми досягненнями, на відміну від багатьох зіркових учених, що з різних причин обрали шлях до Москви.

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.