19 Березня 2024

Куди поділись гайдамацькі скарби?

Related

Літературна Черкащина – місця, що надихали відомих письменників

Черкащина відома не лише своїми мальовничими пейзажами та багатою...

Традиційна кухня Черкаської області – що спробувати туристу

Черкаська область – це місце, де їжа розповідає історії....

Lonsdale – завжди будьте на вершині!

Шукаєте для себе не просто одяг, а справжнє джерело...

Рюкзаки та портфелі — незамінні помічники сучасних чоловіків

Люди, які ведуть активний спосіб життя, не можуть обійтися...

Share

Повстання Коліївщина, попри свою красномовну назву, що походить від слова «колоти», творилося не лише вилами та ножами. Готуючись до вирішального етапу боротьби, гайдамаки придбали чимало дорогої зброї та добрих коней. Військо мало свою казну. Припускають, що частину цінностей повстанці так і не витратили. Лариса Матрос досліджувала таємницю козацького добра, на основі народних переказів. Куди міг подітися скарб, дізнайтесь на icherkashchanyn.com.

Історія перша: про хороброго скарбничого Вусача

Якщо у війська є скарб – за нього відповідає скарбничий. На таку відповідальну посаду обирався перевірений у походах і сильний духом козак. У Максима Залізняка це був його земляк Іван Ус (або Вусач).

Після придушення повстання його серед інших козаків було взято в полон. Як тільки не знущалися з козака кати, чим тільки не залякували та чого тільки не обіцяли, аби розкрив їм таємницю місця знаходження скарбу! Вусач мовчав. Аж поки не зустрівся із загрозою втратити те, що цінніше за власне життя: кохану дружину та єдину дочку. Тоді погодився показати схованку в Холодному яру, у рідному селі Медведівка.

Легенда твердить, що досвідченому воїнові вдалося заманити своїх конвоїрів в оточення повстанців, що залишилися на волі. Там їх взяли в заручники та виміняли на них тринадцятеро медведівчан. У тому числі й Вусачевих дружину та дочку. Розповідали, що Вусач дожив до ста років, а його кістки покояться на козацькому кладовищі Мотронинського монастиря.

Історія друга: про благородного мліївського підприємця Симиренка

Життя ще одного відомого нашого земляка «цукрового магната» Федора Симиренка теж не позбавлене загадкових моментів. Легенда розповідає, що свою кар’єру він починав з пошиття чобіт. Взимку, продаючи товар на базарі, одну добротну пару Федір пожалував одягненому в лахміття дідові. Незабаром старий знайшов свого благодійника і зізнався, що він далеко не бідняк. Насправді давно підшукував гідного чоловіка, якому міг би передати гайдамацький скарб, а тепер обрав його.

Ця народна оповідка підводить нас до версії, що стартовим капіталом для спільного бізнесу родин Симиренків та Яхненків стала загадкова гайдамацька казна. Однак і на цьому історія не завершується.

Фото

Найцінніший скарб для цілого народу

Сільськогосподарська корпорація «Брати Яхненки і Симиренко», котру у віці 22 років уже очолив син Федора Платон, була відома далеко за межами сучасної Черкащини. Їй належали два цукрових заводи, оснащені найновішим обладнанням, а також перший в усі російській імперії машинобудівний завод. Не меншим дивом були умови, що створювалися для робітників: добре облаштовані казарми, лікарня, аптека, училище та бібліотека і навіть аматорський театр.

1859 року двічі відвідав Мліїв Тарас Григорович Шевченко. А через рік побачив світ «Кобзар Тараса Шевченка». На титульній сторінці книги читаємо: «Коштом Платона Симиренка» – сина відомого нам Федора Симиренка.

Це було третє й останнє прижиттєве видання збірки великого поета. Офіційно воно вийшло тиражем у 5800 примірників. Та насправді було ще 250 книг, які додатково містили заборонені цензурою віршовані рядки.

«Отже, можна дійти висновку, що столітній гайдамака і є Іван Вусач, який передав гайдамацький скарб Ф.С. Симиренку, а той, в міру своїх можливостей, віддав його народові. В ряді добрих намірів вихідця з села Медведівки Івана Вусача та Симиренків з Млієва і здійснилось видання Кобзаря Т.Г. Шевченка 1860 року», – пише Лариса Матрос у своїй роботі, присвяченій згаданим подіям. На думку дослідниці ця теорія ще потребує вивчення.

Та, як би не було часом важко відділити легенду від дійсності, важливо, що український народ отримав свій справді цінний скарб – «Кобзар» геніального мислителя.

Фото

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.