Епоха 1960–1980-х років назавжди змінила вигляд Черкас, перетворивши затишне місто на справжній майданчик для сміливих архітектурних пошуків. Отримавши статус обласного центру, місто потребувало нових виразних домінант, здатних підкреслити його динамічний розвиток. Саме тоді на міській карті виросли футуристична «Шайба», величний готель «Турист» та ціла низка нетипових громадських споруд. Місцеві будівельники сміливо експериментували з пластикою бетону, геометрією фасадів та масштабним панорамним склінням. Кожен із цих об’єктів створювався із прив’язкою до унікального ландшафту Дніпра, формуючи гармонійне просторове середовище. Сайт icherkashchanyn.com пропонує свіжий погляд на черкаський бруталізм та модернізм як цінний шар нашої культурної спадщини.
Втрачені шедеври та інженерні прориви: чим унікальний черкаський модернізм
Після 1950-х років Черкаси пройшли через масштабну містобудівну трансформацію. Особливо інтенсивна фаза реконструкції припала на 1960–1980-ті роки — епоху, коли архітектори шукали нові пластичні мови та конструктивні рішення. Фахівці наголошують: черкаський модернізм 1955–1991 років — це не сухі «бетонні коробки», а самобутній історико-архітектурний період із високою мистецькою та інженерною цінністю. Утім, чимало об’єктів цієї доби зараз перебувають під загрозою: їх хаотично перебудовують, здешевлюють утепленням, спотворюють фасадною рекламою або й зовсім зносять.
Готель «Турист»: експеримент Наталії Чмутіної, який зберігся лише на фото
Найдраматичніший сюжет черкаського модернізму — це історія готелю «Турист», відкритого 1 листопада 1970 року на мальовничому високому березі Дніпра. Проєкт розробила група фахівців Київського зонального науково-дослідного інституту експериментального проєктування (КиївЗНДІЕП) під керівництвом видатної архітекторки Наталії Чмутіної.
Будівля була яскравим втіленням новаторських ідей того часу. В її основі лежали сміливі конструктивні розробки з використанням збірного залізобетону, якими славилася школа Чмутіної. Як зазначає черкаський краєзнавець Борис Юхно, архітектурно-планувальна концепція «Туриста» виявилася настільки вдалою та функціональною, що її аналоги згодом зводилися в інших країнах тодішнього східного блоку.
Попри виняткову архітектурну цінність та ландшафтну органічність, споруда так і не отримала надійного охоронного статусу. У 2005 році готель «Турист» повністю демонтували. Цей випадок став яскравим нагадуванням про те, як легко місто може втратити унікальний шар власної спадщини, якщо культурна цінність об’єкта не підкріплена статусом пам’ятки.
«Шайба» на Смілянській: перший круглий ринок і символ інженерної сміливості
Ще одним видатним дітищем команди Наталії Чмутіної став черкаський критий ринок на вулиці Смілянській, відкритий у 1971 році. Ця споруда — результат сміливих інженерно-конструкторських пошуків межі 1960–1970-х років. Радіальна схема, смілива форма даху та продумане внутрішнє зонування зробили об’єкт абсолютно нетиповим на тлі стандартних радянських торгових споруд.
У місті будівля миттєво отримала народну назву «Шайба» (а подекуди — «Кришка») через характерну круглу силуетну лінію. За даними локальних дослідників та архівних публікацій, черкаський ринок став першим критими ринком круглої форми на всьому просторі тогочасного СРСР. Критий ринок залишається однією з найвпізнаваніших домінант середмістя. Це не просто утилітарний торговий майданчик, а чинний пам’ятник інженерної думки, який доводить: черкаський модернізм умів поєднувати сміливу естетику з практичною функціональністю.
Будинок торгівлі: як балтійський слід сформував новий центр Черкас
Відкритий 1 листопада 1979 року Будинок торгівлі став однією з наймасштабніших містобудівних домінант, яка остаточно закріпила статус оновленого центрального ядра Черкас. Історія зведення цієї споруди наочно ілюструє, наскільки глибокою та концептуальною була реконструкція міста у 1960–1970-х роках.
Початкова візія об’єкта суттєво відрізнялася від того, що ми бачимо. Ідея побудови нового центрального універмагу з’явилася ще у 1964 році. Перший проєкт мав назву «Черкаси» та передбачав зовсім інші об’ємно-просторові рішення. Утім, у процесі тривалого узгодження містобудівної концепції початковий задум зазнав кардинальних змін. Зрештою за основу розробки взяли архітектурне рішення, розроблене за участю латвійського філіалу інституту «Діпроторг», в основі якого простежувалися стилістичні та конструктивні мотиви будівлі Музею революції в Ризі.
Цей сюжет чудово ілюструє важливу особливість епохи: черкаський модернізм не обмежувався сліпим копіюванням стандартних типових креслень. Реалізації ключових громадських споруд передувала тривала трансформація концепцій, а залучення архітектурного досвіду інших республік дозволяло створювати справді виразні, нетипові об’єкти. Будинок торгівлі продовжує виконувати свою первісну функцію, залишаючись ключовим орієнтиром пішохідного та торгового життя міста і нагадуючи про епоху, коли Черкаси сміливо формували свій новий архітектурний масштаб.
Національні алюзії та амбіції індустріального гіганта
Приклад Черкас яскраво спростовує стереотип про те, що пізній радянський модернізм був лише знеособленим копіюванням уніфікованих бетонних шаблонів. У руках місцевих майстрів ця архітектурна мова набувала виразного національного звучання та ставала інструментом формування нового міського масштабу. Ось ці інституції:
- Обласний краєзнавчий музей (1985 рік) — найяскравіший приклад «українського» прочитання модернізму біля Пагорба Слави. Архітектори Леонід Кондрацький, Микола Собчук та Сергій Фурсенко заклали в силует споруди метафору традиційної козацько-гетьманської скрині-скарбниці. За поєднання бруталістської естетики з національними кодами авторський колектив у 1987 році здобув Шевченківську премію.
- Палац культури «Дружба народів» (1980 рік) — грандіозний проєкт тієї ж команди архітекторів, зведений завдяки розвитку хімічного гіганта «Азот». Споруда стала головним культурним майданчиком міста та наочним доказом того, що в 1980-х Черкаси розбудовували як потужний промисловий і культурний центр, а не звичайне «спальне» місто.
Втрачена спадщина: чому черкаський модернізм опинився під загрозою
Головна проблема сучасного міського середовища полягає в тому, що унікальний черкаський модернізм ми втрачаємо прямо зараз. Будівлі 1960–1980-х років опинилися в найбільш уразливому становищі: суспільство ще не призвичаїлося сприймати їх як повноцінну цінність, а охоронні статуси нерідко існують лише на папері або взагалі відсутні.
У 2025 році науковці Черкаського державного технологічного університету опублікували ґрунтовне дослідження стану архітектурного надбання міста. Вони прямо вказують на системні ризики: спотворення оригінальних фасадів під час хаотичних реконструкцій, варварське «утеплення» пластиком, деструктивні перебудови й відсутність чіткої науково-проєктної документації для багатьох об’єктів.
Згідно з міською програмою охорони культурної спадщини, на території Черкаської громади обліковується 120 щойно виявлених об’єктів архітектури. Хоча ця цифра охоплює споруди різних епох, а не лише пізній модернізм, вона наочно ілюструє масштаб проблеми: значна частина потенційних пам’яток залишається незахищеною перед бізнес-інтересами та некоректними оновленнями.
Приклад втраченого готелю «Турист» є тривожним маркером: якщо місто терміново не сформує чітку стратегію збереження модерністського пласта, черкаські експерименти 1960–1980-х ризикують залишитися лише на архівних світлинах.