19 Березня 2024

Історія черкаського цирку та його видатних циркачів

Related

Літературна Черкащина – місця, що надихали відомих письменників

Черкащина відома не лише своїми мальовничими пейзажами та багатою...

Традиційна кухня Черкаської області – що спробувати туристу

Черкаська область – це місце, де їжа розповідає історії....

Lonsdale – завжди будьте на вершині!

Шукаєте для себе не просто одяг, а справжнє джерело...

Рюкзаки та портфелі — незамінні помічники сучасних чоловіків

Люди, які ведуть активний спосіб життя, не можуть обійтися...

Share

Циркове мистецтво України починає свою історію з 18 століття. Цирк являє собою поєднання мистецтва і спорту. Спочатку це були скоморохи, цигани з ведмедями, трюки на конях. Мандрівні артисти веселили публіку, кочуючи містами і селами. В Україні стаціонарні цирки почали з’являтися наприкінці 19 століття. Найперші – у Києві, Одесі і Харкові, а в Черкасах місцевий цирк збудували в 1898 році. Більше на icherkashchanyn.com.

Перші відвідувачі черкаського цирку

У Черкасах наприкінці 19 століття функціонував так званий «балаган» або «цирк-стовпчик». Створений він був із тонких дощок і старих ящиків. Такого виду споруди чимось нагадували сараї. Всередині будови стояли сидіння для багатіїв, за ними була огорожа, де були встановлені лавки для бідного люду. Дахом слугував купол із товстої тканини, який підтримувався за допомогою стовпа.

Для заможних – театр, для бідних – цирк, квитки на видовищні дійства мали невисоку вартість, тож на виставу міг потрапити кожен бажаючий. Черкаських багатіїв обурював той факт, що дворяни змушені проводити своє дозвілля разом із «біднотою». Тому черкаські заможники старалися не відпускати своїх дітей на вистави, де їхні чада могли б побачити різного роду непристойності: некультурні глядачі лускали насіння і голосно коментували дії артистів, а інколи використовували нецензурну лайку.

Черкаським гімназистам і гімназисткам взагалі заборонялося відвідувати цирк, вихователі погрожували відрахуванням із гімназії. Але молоде покоління тих часів зовсім не бентежили якісь заборони. Винахідливі гімназисти знайшли вихід. Вони гримерувалися, перевдягалися, вдававши з себе поважних гостей міста.

Новий черкаський цирк

У наш час Черкаси приймають лише пересувні цирки, а до революції у місті збудували свій стаціонарний цирк, який радо приймав відвідувачів. Перший цирк Фастівського відкрив свої двері восени 1898 року, на перехресті нинішніх вулиць Свято-Макарівської і Гоголя. Тут проходили не тільки циркові, а й театральні вистави. Трохи пізніше новий цирк запрацював у садочку по сусідству з театром Ярової, на місці теперішнього Дитячого парку. На початку 19 століття циркове мистецтво було неприбутковим, тому театр, який збудували у 1903 році, вже через сім років здавався в оренду. Орендарі, зокрема пани Лур’є і Засен, зробили реконструкцію театрального приміщення під кінотеатр і цирк.

Відсутність комфорту в новому цирку

У яблуневому саду височіла дерев’яна споруда округлої форми, стіни її були покриті щілинами, через які велика кількість безквиткових «зайців» мала змогу дивитися циркову виставу. Покрівля теж була дірява, тому коли йшли дощі, майже всі відвідувачі в залі використовували парасольки. Вода, яка стікала з них, потрапляла на голови і одяг глядачів, які сиділи поруч. На фоні цього дуже часто виникали конфлікти, які переходили в довготривалі сварки і навіть бійки. Ще один неприємний момент – електростанція, яка була під’єднана до цирку, виділяла такі неприємні запахи, що деякі люди непритомніли від того чаду. Тому в народі електростанцію прозвали «смердючкю». Однак електричне освітлення вироблялося відмінно, і не тільки для цирку, а й для театру. Культурне глядацтво, м’яко кажучи, було не дуже задоволене, хоча циркові вистави були дуже популярними в Черкасах.

Видовищна програма черкаського цирку

Розважальна програма черкаського цирку була дуже контрастною. Циркачі розуміли, що глядач бажає епічного та цікавого видовища, тому сумлінно готувалися до виступу, тренуючись у вільний від вистав час. Між цирковими номерами проводилися музичні паузи у виконанні місцевого оркестру. Музиканти грали на сопілках, віолончелі і контрабасі.

Першою на арену цирку виходила молода дівчина з двома величезними віялами в руках і починала танцювати по натягнутій мотузці. Зробивши декілька танцювальних рухів, вона граційно опускалась на коліно і підіймала з мотузки носовичок. А ще гімнастка підкидала і ловила кульки з блюдцями. Під час її виступу на арені з’являлися клоуни, які допомагали їй з приладдям і водночас смішили глядачів. Вони співали, танцювали, жартували. Це викликало неабиякий захват у публіки

Також дуже видовищними були кінні трюки. Вершниця, що їх виконувала, була немолода, але дуже сильна і спритна. Вершниця виїжджала на цирковий манеж, стоячи на коні. Смілива, зграбна і гнучка виконувала різноманітні пластичні трюки: підкидала і ловила яблука, киї, а кінь у цей час мчав по кругу, не зупиняючись. Номер виконувався у швидкому темпі, виглядав естетично красиво. Кінь був дуже благородний, добре навчений, тримав рівний галоп і покірно слухався свою власницю. Виступ вершниці занадто небезпечний, верхова їзда вимагає неабиякої майстерності, тому номер запам’ятовувався всім своєю енергетикою, динамікою, точністю рухів. Дійство це завжди супроводжувалося музичним оркестром.

Потім на арену виходили акробати, які виконували такі циркові трюки, як: сальто, кульбіти, стійки, мости. Ці видовищні гімнастичні номери викликали справжнє захоплення серед глядачів. Акробатичні трюки вимагають великої концентрації, добре розвинутого вестибулярного апарату та бездоганного володіння тілом, тому спортсмени постійно займалися фізичними вправами. Це були сильні, рішучі і дуже спритні чоловіки, які мали чудову розтяжку. Завдяки міцним м’язам рук, плечей і преса, вони могли підтримувати баланс у певних позах, страхуючи одне одного. Працюючи згуртовано, акробати виконували феєричні трюки на прямих руках вниз головою, використовуючи повітряні кільця. Повітряне кільце – це гімнастичний реквізит у вигляді обруча, на якому циркачі розгойдувалися і розкручувалися, роблячи шпагати і повітряні стрибки. Безстрашні підкорювачі висоти виконували неймовірно складні і красиві трюки. Це викликало неабияке захоплення в публіки під час перегляду, адже виконавці ризикували в будь-який момент зірватися і впасти. Виступи акробатів вражали, викликали захват і лоскотали нерви.

Гучними оваціями на цирковій арені зустрічали борців. В той час у моді була греко-римська боротьба – улюблена народна розвага. Захоплювалися нею не тільки у Черкасах, а і у навколишніх селах. Через деякий час греко-римська боротьба стала олімпійським видом спорту. Боротьба проходила за спеціальними правилами. Заборонено було ставити підніжки, захоплення проводилося тільки руками вище пояса, бій складався з 2 періодів, які тривали по 5 хвилин. Перемагав той борець, який покладе супротивника на обидві лопатки, притиснувши суперника до борцівського килима. Борці були гарно розвинені завдяки постійним фізичним тренуванням і навантаженням.

Коли глядачам набридало дивитися поєдинки, на арені цирку з’являвся борець у червоній масці. Це справляло досить дієве враження на відвідувачів, адже хто ховався під маскою – було невідомо. Закінчувалася циркова вистава під бурхливі оплески публіки.

Окрім видовищної мистецької програми, цирк – це спорт, завдяки якому людина вдосконалює своє тіло, вміння, характер. Спорт складний, але творчий і красивий. В цирку, як і в спорті, досягти успіху можливо лише щоденними тренуваннями та великою любов’ю до справи життя.

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.