Своїм пісенним талантом вона щедро ділилася з людьми, дуже добра, завжди щира, з посмішкою на вустах, стійко переносячи всі удари долі, які випали на її долю. Більше на icherkashchanyn.com.
Співала у зерновому бункері
Діана Петриненко народилася 8 лютого 1930 року в Білоусівці на Драбівщині, що зараз входить до складу Черкаської області. Вона була другою дитиною в родині Гната і Поліни Паливода. Діана розповідала, що рідкісне на той час ім’я дісталося їй від уповноваженого з Харкова, який одразу після її народження приїздив до сільгоспкомуни, де працював її батько. Він і запропонував молодим батькам назвати донечку Діаною. Подружжю ім’я прийшлося до душі, і дівчинка стала Діаною. Як згадувала співачка, ім’я сподобалось не тільки її батькам – згодом сусіди одні за іншими стали називати своїх дівчат на честь вічно квітучої римської богині полювання і дикої природи.
Невдовзі родина Діани переїхала в село Оржиці, де й пройшло дитинство майбутньої співачки. Саме там дівчинці довелося пережити страшний голодомор 1933 року. Серед її перших спогадів – постійне відчуття голоду.
Скільки пам’ятає себе Діана співала. Співала на самоті, співала разом з родиною, де всі мали чудові голоси.
«Як заспівають – заслухаєшся… Справжній хор, де кожний співак веде свою голосову партію», – згадувала співачка.
Голос матусі славився на всю округу, а коли вся родина збиралася разом, Діана натхненно виводила за дорослими народні пісні. Крім рідних, першим «вчителем» музики для Діани став радіоприймач, який висів на стіні. Щоб послухати чарівні звуки музики, малеча залазила на комод, намагаючись зрозуміти, хто ж у тій чорній тарілці так гарно співає? А потім «дорослим» голосом співала почуті твори, дивуючи рідних і сусідив. Вона співала вдома, співала, коли пасла корів, співала під час прополювання… Щоб акустика була кращою, Діана співала навіть у зерновому бункері комбайна!
«Мій солов’їний голосочок, ти будеш щебетати»
Коли під час війни село захопили німці, її улюбленого татуся розстріляли, але перед смертю він встиг передати з в’язниці додому прощального листа.
«Діанусю, мій солов’їний голосочок, ти будеш щебетати, але слухайся мами», – звертався він до своєї середньої донечки.
Старшого брата Івана вивезли до Німеччини.
Але все минає, закінчилася і війна. Повернувся з Німеччини брат Іван, та вступив до музичного училища у Києві. А у 1947 році, коли Діана закінчила вісім класів, повіз її туди на прослуховування. Їхали на даху вагона, маючи при собі харчі на дорогу – кілька початків вареної кукурудзи. На той час іспити уже закінчилися, але Івану вдалося переконати директора прослухати його талановиту сестричку. Її віртуозне виконання «Солов’я» Аляб’єва, складного навіть для професійних співачок, справило на педагогів музичного училища ім. Глієра таке враження, що сталося чудо – Діану прийняли без іспитів.
Дівчина сподівалась, що здобувши освіту в училищі, вона неодмінно стане студенткою Київської консерваторії. Але знову сталося чудо – вже після другого курсу, Діана пройшла прослуховування в консерваторії і її прийняли до класу вокалу.
Діана Петриненко співає перед екзаменаторами з Київської консерваторії
Закінчивши навчання, Діана мріяла о сцені Київської опери, але не склалося.
«Ніхто особливо не запрошував. Раз прослухали і не взяли, а я більше і не пробувала… Спочатку дуже переживала… але потім мені здалося, що це добре так. Якщо б стала оперною співачкою, то не могла б так багато робити для української пісні, як зробила», – згадувала Діана Гнатівна.
Уродженець України, видатний співак Іван Семенович Козловський, наполегливо запрошував Діану співати в опері Маріїнського театру в Ленінграді. Але Діана не погодилася покинути рідну землю та стала солісткою Державної хорової капели «Думка», згодом вступила до аспірантури Київської консерваторії.
Любов усього життя
Київ не тільки подарував Діані професію, яка стала її справжнім життєвим покликанням. Саме там вона зустріла своє кохання. Хлопець з незвичайним ім’ям Гаррінальд також навчався в училищі Глієра, тільки по класу кларнета. Круглий сирота, він отримав ім’я від виховательки дитячого будинку, на честь героя її улюбленої поеми. Невдовзі закохані одружилися. Гаррінальд Петриненко в усьому підтримував Діану. Після народження сина Тараса у 1953 році, він взяв на себе усі домашні справи, поки Діана здобувала освіту.
У 1958 році вона стала солісткою Київської філармонії, а з 1991 року – ще й професором Київської консерваторії. Діана багато гастролювала – її оплесками зустрічали на сценах США, Канади, Франції, Італії, Японії та багатьох інших держав. Але найбільш пам’ятним вона називала концерт в рідному селі, на честь 8 березня. Тоді, подивитися на знамениту землячку прийшли усі родичі та сусіди.
Життя навчило цю тендітну жінку бути сильною. У 1980 році помер її чоловік, журналіст Гаррінальд Петриненко, який вів музичну телепрограму «Чиста криниця». Вона з гідністю винесла цю втрату, бо їх любов продовжилася у сині, який пішов по стопах батьків, присвятивши життя музиці. Сьогодні творчість Тараса Петриненко відома далеко за межами України.
В останні роки життя Діана Гнатівна тяжко хворіла, перенесла інсульт та була прикута до ліжка. 17 листопада 2018 року її серце зупинилося. Діану Петриненко поховали на Байковому кладовищі Києва, але її солов’їний голос буде вічно нести людям радість, натхнення та оспівувати любов до рідної землі.