Невеличке затишне містечко Городище Черкаської області має багату історію, яка йде з давніх-давен, хоча перша письмова згадка про нього відноситься до XVI сторіччя. Як стверджують вчені, історія Городища почалася у далекому 1050 році Ярославом Мудрим, коли були побудовані фортифікаційні споруди для захисту кордонів Київської Русі. Звідси і пішла назва – Городище. Так в цей час називали укріплені поселення. Прикордонне містечко не раз потерпало від нападів ворогів, кілька разів було повністю зруйновано, але кожного разу відроджувалося до життя, наче казкова птиця Фенікс. Більше на icherkashchanyn.com.
Городищенський шедевр автора Потьомкінських сходів
Через таку бурхливу історію, про яку зараз мало що нагадує, в Городищі збереглося не дуже багато старовинних споруд, серед яких справжньою перлиною є Михайлівська церква. Колись на її місці була розташована скромна дерев’яна Богородична церква, побудована у 1728 році, яка навіть не мала дзвіниць. З часом стан будівлі погіршився і було прийняте рішення збудувати новий храм. На початку 1840-років почалося будівництво церкви в незвичному для наших місць стилі неоготики. Зазвичай в ньоиу будували костели або кірхи, тож для будівництва православного храму проєкт був новаторським. Його автором був відомий швейцарський архітектор італійського походження Джорджо Торрічеллі, внесок якого в українську архітектуру важко переоцінити. Зокрема, за його проєктом був створений генеральний план Одеси, саме він є автором знаменитих на весь світ Потьомкінських сходів, та інших споруд, які зараз є гордістю міста. До речі, Спасо-Преображенська церква у Мошнах теж побудована за проєктом цього видатного архітектора.
Православна неоготика у серці Черкащини
У 1844 році будівництво церкви було закінчено. На жаль, автор не дожив до завершення свого проєкту. Джорджо Торрічеллі помер у 1843 році, але його твір і досі залишається шедевром української провінційної неоготики та вражає прихожан, містян та гостей Городища своєю піднесеною готичною архітектурою. Споруда виконана з червоної цегли, а герметичність стін забезпечено завдяки оздобленню бутовим каменем. Фасад храму прикрашають чисельні готичні арки, вітражі з кольорового скла, мальовничі башточки та інші декоративні деталі.
За радянських часів церкву закрили, ікони та церковне майно вивезли або знищили, дзвіницю розібрали, а в уцілілих приміщеннях зробили спочатку склади, а потім влаштували спортивний зал.
У 1989 році церква була повернена вірянам. На той час вона перебувала у плачевному стані, але завдяки прихожанам, священнику та усім небайдужим мешканцям Городища церкву швидко повернули до життя. На щастя, під товстим шаром штукатурки та краски на стелі частково зберігся унікальний розпис «Страшний суд» площею близько 100 квадратних метрів. Реставратори видалили радянські напластування штукатурки та фарби і обережно відновили розпис. Вони зізнавалися, що до цього аналогів унікального розпису бачити їм не доводилося. Завдяки усім цим людям Михайлівська церква Городища і сьогодні радує очі і душу усіх, хто бачить цей шедевр. Навколо церкви створено затишний парк з дитячим майданчиком та дерев’яними скульптурами за мотивами казки «12 місяців».