Меморіальний комплекс “Пагорб Слави” – один з найвпізнаваніших візитівок Черкас. Раніше це було одне з улюблених місць дітлахів. Тут вони гуляли і насолоджувались панорамою на водосховище. Для дорослих це місце пам’яті про своїх предків, які визволяли місто від німецької окупації. Але якою була історія створення комплексу та які неприємні сторінки вона приховує – дізнаємось на icherkashchanyn.com.
Вічна слава
Меморіальний комплекс присвячений полеглим бійцям Червоної армії, які виганяли з міста нацистських загарбників протягом 13 листопада – 14 грудня 1943 року. Під час боїв за Черкаси загинуло більше 6 тисяч рядових та офіцерів Червоної армії. Це були солдати 2-го Українського фронту.
Імена загиблих викарбувані на гранітних плитах меморіалу та на великому горельєфі (20,9 на 2,2 метра), що зображує батальні сцени з участю солдат та партизанів. Загалом тут увічнені 3619 воїнів та 22 черкаських партизанів, імена 904 з яких вигравіювані на горельєфі за абетковим порядком. Усі вони поховані у братській могилі у підніжжя кургану, який сягає у висоту 10 метрів, у діаметрі – 60 метрів.
Також імена загиблих висічені на сірій гранітній плиті праворуч від ритуальної площі та братської могили. Там же стоять окремі плити з іменами солдат, нагороджених Героєм Радянського Союзу. Загалом цією нагородою були відзначені 23 учасники вигнання нацистів з Черкас.
Пам’ять про полеглих особливо пробуджується видом 10-метрової скульптури Батьківщини-матері, встановленої на вершині кургану. У правій руці скульптура тримає чашу з Вічним вогнем, а лівою вказує на площу.
Створення меморіального комплексу
Комплекс виник не за один день та не за один рік. Його створення почалося з відкриття меморіалу “Пагорб Слави”, який у майбутньому стане ключовим елементом комплексу, 9 травня 1965 року. Пагорб початково не мав скульптури, а братська могила ще не була зроблена.
Перше перепоховання полеглих за Черкаси відбулося у 1967 році. Згодом тут були ще поховані рештки бійців з інших братських та індивідуальних поховань у 1975 та 1992 роках.
У 1974 році міський виконавчий комітет Черкас постановив побудувати меморіальний комплекс зі скульптурою Батьківщини-матері. Тоді ж був затверджений відповідний проєкт авторства скульпторки Галини Кальченко.
Окрім Галичини Кальченко, у будівництві меморіального комплексу участь взяли скульптори Едвард Кунцевич та Борис Микитенко, а також архітектор Олександр Ренькас.
Так, у листопаді 1974 року розпочалась робота над будівництвом комплексу. Передусім будівники розширили сам пагорб (Замкову гору) на 28 метрів у бік Дніпра та підняли ще на 10 метрів. Граніт, з якого потім зробили верхні сходи, був привезений зі Старобабанівського кар’єру Уманського району, а лабродорит для плит з іменами загиблих – із Житомира.
Будівничі роботи планували завершити до 30-річчя Перемоги у 1975 році, але не встигали. Тому протягом 1975-1977 років на пагорбі стояв гіпсовий макет скульптури висотою у 11 метрів.
Окрему історію складає ситуація зі скульптурою. Річ у тім, що між республіканською та обласною владами розгорілось протистояння. Усе через розміри проєкту скульптури (15 метрів), які вважались занадто великими для обласного центру. Республіканська комісія вимагала передати скульптуру до столиці. Однак був досягнутий компроміс: скульптура залишалась у Черкасах, але її висота була зменшена з 15 до 10 метрів. Остаточно бронзовий варіант Батьківщину-матір було встановлено у 1977 році, після чого 9 травня цього року комплекс був урочисто відкритий для відвідувачів. Будівництво коштувало 3 мільйони карбованців замість запланованих 267 тисяч.
Культурний злочин радянської влади
Як це часто бувало при реалізації великих проєктів, радянська влада не обійшлась без варварських руйнувань.
Так, ще напередодні відкриття меморіалу “Пагорб Слави” у 1961 році була підірвана Свято-Троїцька церква, щоб розчистити територію для будівництва. Церкву вдалося підірвати лише з третьої спроби.
При реконструкції Замкової гори були знищені залишки Черкаської фортеці XVI століття. Таким чином не залишилось тих останніх частин замку, які би нагадували містянам про козацьке минуле Черкас.