Герб та прапор міста, визначні постаті та архітектура. За кількасотрічну біографію місто на Дніпрі «обросло» символами, які вплелися в історію за різних обставин. Більшість із них розповідають про харизматичність провінційного містечка. На противагу цьому серед номенклатурних та культурологічних образів є й те, що йде в розріз позитивній характеристиці Черкас. Що ж, давайте згадаємо все, що асоціюється у нас із ним, і спробуємо побачити місто з нових ракурсів. Більше на icherkashchanyn.com.
Офіційні символи Черкас
Герб і прапор – затверджені на державному рівні символи міста. До слова, область також має свої офіційні герб та прапор, які кардинально відрізняються за дизайном від офіційних символів обласного центру. Якщо Черкащину означають три колоски навколо сонця, над якими «головує» Тарас Шевченко, то самі Черкаси знаменує козак на коні, а один період Архістратиг Михаїл.
Так от, із дня отримання Магдебурзького права місто мало чотири герби. В інших джерелах подають їх аж вісім варіантів. Із 1791 по 1852 роки на ньому був зображений козак у воєнному польському строї зі списом в руках і верхом на коні. Тоді Черкаси відходили до Речі Посполитої, а дозвіл на отримання знаку дав польський король Станіслав-Август. Це і пояснює, чому наш воїн одягнений у чужу форму.
Наступний варіант герба поділили на дві частини. На верхній половині щита зображувався Архістратиг Михаїл – символ Київщини. Нижня частина зображала того ж вояку, що й у попередньому варіанті. Але цього разу не на білому фоні, а з землею під копитом. За рік після цього, у 1852-му вершника прибрали, фон зафарбували червоним, а коня – срібним. Очолила картинку корона з п’ятьма вежами. Це стало наступним офіційним знаком міста.
Через дванадцять років герольдмейстер Бернгард Карл фон Кене запропонував замінити існуючий герб. У розробці нового він відмовився від великого зображення Архистратига Михаїла, залишивши зменшену його постать в кутку картинки, та прибрав воїна. Незмінним був лише срібний кінь, точніше, голова коня на червоному фоні. По обидва боки зобразив підкови і додав колоски, огорнуті червоною стрічкою, що повторювали форму щита. Зверху лишив корону із трьома вежами. Проєкт визнали одним із найкращих варіантів, але так і не затвердили на офіційному рівні.
У 1878 році з’являється чергова версія герба, де автори запозичили у Кене колоски зі стрічкою, Архистратига у кутку, три вежі в «голові» герба й срібного коня. Цього разу, змалювали його всього на повному ходу. Але і цьому проєкту не судилося стати офіційним символом міста. Такий статус отримав герб, розроблений вже за радянської влади. На ньому щит, поділений на дві частини по вертикалі – синю та червону. Зверху змалювали українця, що нісся на коні, тримаючи жмут колосся. Внизу додали хвилі Дніпра, серп із молотом, і всю цю композицію поклали на жовтий фон. Та ще й назву міста написали українською.
Варто зазначити, що вершник на гербі радянського зразка помолодшав, що натякало на «молодість» міста. Кінь, як символ козацтва, актуальним лишився і тоді, і зараз. Серп та молот додали, бо ж треба було асоціювати новий герб із новою владою. Вже зі здобуттям незалежності в 1995 році затверджують новий знак міста, дуже схожий другий офіційний. Лише корону з вежі прибрали й Архістратига Михаїла замінили на козака із рушницею та шаблею. Кінь лишився, проте його розвернули в інший від попереднього варіанту бік. Але тепер він символізував спритність, силу, хоробрість – все це вказувало на якості людей, що населяли місто протягом всієї його історії.
Гімн міста Черкаси
Маючи офіційний герб, не обійтися без оди місту, певно, подумали чиновники. У 2006 році на сесії депутатів Черкаської міськради був затверджений гімн обласного центру. Текст до твору написав Олексій Озірний, музику – Валентин Талах. У березні 2023-го ті ж посадовці підтримали пропозицію встановити пам’ятну табличку автору нот до гімну. Місцем для цього обрали будинок, що веде до скверу «Юність».
Із того часу на кожен День міста звучала пісня, присвячена Черкасам. Під час її виконання традиційно запускали салют. А в 2017 вирішили долучити до музичного дійства й самих містян, запропонувавши виконати гімн колективно. Для зручності роздрукували текст на листівках, які потім поширили серед мешканців. Якщо забули або ж не знаєте взагалі, у тексті описуються Черкаси, мов чайка, згадується козацьке минуле, славетний Кобзар та золотоверхі церкви. Історично та потужно, як і годиться для такого твору.
Інша річ – неофіційна ода Черкасам. Набагато пізніше, у 2021 році, з’явився іще один гімн міста. Слова та музику до нього написав відомий у Черкасах бард Олександр Недобор. Веселий, добрий та щирий музикант створив таку ж легку, мов вітер над Дніпром чи літній ранок, пісню. Згадав автор у ній про найкрасивіших на світі дівчат, які живуть саме тут, про місто щастя, рідного дому й центр Батьківщини. Ясна річ, знайшлася публіка, що була прихильніша до другого варіанту гімну. На жаль, через ускладнення від корона вірусної хвороби, Олександр Недобора не стало. Проте він житиме доти, доки пам’ятатимуть його творчість.
Хто символізує місто на Дніпрі
Ім’я цієї постаті не увіковічене на жодній з вулиць Черкас. Ним не підписана жодна площа чи бодай провулок. Але саме ця особа стала першим градоначальником (міським головою по-сучасному). Пан Бедрих або Бедришко керував черкаським замком із 1392 року. Як відомо, місто наше стало форпостом, який захищав решту центральної України від кримських татар. Офіційно пана Бедриха називали воєводою. Мав добру славу і чимало обов’язків, був прихильним до литовського князя Вітовта. На посаду воєводи його приставив інший князь – Федір Коріатович. Головував Бедрих близько двох років, припускають краєзнавці.
Інша справа – Остафій Дашкевич або Дашкович. Відомий черкаський староста, якого призначили на цю посаду в 1514 році. Був досвідченим військовим та дипломатом. Зійшовся із татарами, брав участь у спільних з ними рейдах та походах (наприклад, похід на Москву в 1521 році спільно з ханом Махмедом Гераєм). Партнерство відобразилося на зовнішності Дашкевича. Але грабувати свої землі він не давав нікому. Так, у 1532 році відбив спробу кримського хана Саадет Герая напасти на Черкаси. Ця битва стала однією із найславетніших в біографії черкаського старости.
Він тримав на короткому повідку татар, то йшовши з ними на спільні справи, то відбиваючи їхні атаки. Наганяв страх на московітів, хоч і був кілька разів у полоні цього ворога. Його називали сильним та хитрим. Та жорстка політика військового спровокувала конфлікт всередині громади. Через жорстокість та деспотизм Дашкевича довелося відповідати його наступнику – Василю Тишкєвічу. Бунт канівської та черкаської громад стався у 1536 році, після смерті Остафія. Менше з тим, для Черкас він лишається символом, а одна із центральних вулиць міста названа на його честь.
Пагорб Слави – символ Черкас і пам’ять про героїв
Зробити фото із вершечка Пагорба Слави – святий обов’язок містянина, що вже казати про туриста. Бажано, відмічатися на цій локації в різні періоди свого життя. Все тому, що цей меморіальний комплекс є одним із символів міста. Це є не що інше, як братська могила полеглих у Другій світовій війні солдат, що захищали Черкаси. Її висота становить 10 метрів, уздовж підніжжя зображені постаті захисників та зазначені імена й прізвища героїв. Щороку 8 травня тут віддають шану майже тисячі полеглим бійцям, серед яких і партизани.
За радянських часів у містян була навіть весільна традиція – відвідати комплекс та покласти квіти до підніжжя пагорба. Пізніше тут почала збиратися молодь, особливо у вечірню годину, коли сідало сонце й над містом спалахували вечірні вогні. Із 1965 року, дня відкриття комплексу, по 2009 рік в руках Батьківщини-Матері палав справжній вогонь. Потім від цього відмовились, встановивши світлодіодну конструкцію. Керується вона через комп’ютеризовану систему й має два режими роботи – денний та святковий.
