9 Лютого 2023

Народні традиції святкування нового року та Різдва на Черкащині

Related

Поради щодо безпечного використання смартфона

Пропонуємо скористатися кількома рекомендаціями, завдяки яким можна підтримувати мобільний...

Як стати донором крові у Черкасах

Донорство крові дозволяє врятувати життя іншим, тому завжди підтримувалось...

Сезон грипу і ГРВІ в Черкасах – як підвищити свій імунітет

Зимовий період завжди супроводжується сезонними захворюваннями. Зараз знову піднявся...

Дореволюційна Черкащина: особливості тодішньої медицини

Професійна медицина почала свою діяльність у Черкасах 1806 року...

Share

Більше ніж 100 років ми святкуємо Новий рік у ніч з 31 грудня на 1 січня, так як майже у всьому світі. Але так було не завжди. Сучасні традиції значно відрізняються від тих обрядів, які передавалися від покоління до покоління нашими предками. 

У зв’язку з тим, що останніми роками на Черкащині поступово відроджуються старовинні звичаї, ми вирішили згадати як це було колись. 

Мало хто знає, що перед святами проводяться майстер-класи та театралізовані дійства у Черкаському обласному краєзнавчому музеї, школах, освітніх закладах, які покликані більш детально познайомити сучасних черкащан зі старовинними традиціями святкування Нового року та Різдва. Тому всі бажаючі можуть приєднатися до цих дійств, або відтворити їх самостійно уколі своєї сім’ї та друзів. Для більшого антуражу можна скористатися послугами садиб зеленого туризму, яких безліч в Черкаській області, на Чигиринщині чи Звенигородщині. Більше на icherkashchanyn.com.

Як на Черкащині святкували Різдво

Починалися свята з вечорниць, де молоді дівчата влаштовували ворожіння. Особливу увагу приділяли дню Андрія Первозванного, якого вшановують 13 грудня. Також на Андрія влаштовувалися великі гуляння, де молодь весело проводила час та обирала собі пару на майбутнє. Дівчата пекли спеціальну солодку випічку – калиту та влаштовували веселі забави.

Різдво – було основним зимовим святом українців. Зранку 6 січня розводили вогонь в печі, який вважався священним. Залежно від родинного достатку, господині готували на ньому від 7 до 14 страв. У нашому регіоні кутя традиційно готувалася з маком, також варили узвар. Господар проводив обряди вшанування худоби у цей день. Її першу годували святвечірніми стравами. 

У цей день господар заносив в будинок не обмолочений пшеничний чи житній сніп (дідуха, коляду), що спеціально готувався під час обжинків. Його ставили у самому почесному місці – під образами. Дідух, прикрашений васильками і калиною завжди був символом достатку та уособленням пам’яті про наших предків.

 

Потім господиня готувала стіл до святкової вечері. Підготовка столу – була цілим обрядовим дійством та мала сакральне значення. На стіл засипали жито, по його кутках викладали шматочки цукру і головки часнику. Потім вкривали стіл занесеним до хати снопом сіна та святковою скатертиною.  

Лише після цього на стіл ставили святковий хліб, який називали “Василем” і засвічували свічку поруч з ним. Перед вечерею родина молилася та згадувала усіх покійних родичів. Сигналом до початку вечері символічно слугувала поява першої зірки на небі. 

Колядування – це невід’ємна частина святкування Різдва. На Черкащині дорослі ходили колядувати на наступний день після Святвечора, а діти співали колядки та “носили вечерю” 6 грудня до вечері. 

Як черкащани святкували Новий рік

У нашій місцевості прикрашати новорічну ялинку почали лише в перші роки 20 сторіччя. Це було настільки рідкісне явище, що на сорок тисяч містян налічувалося лише кількадесят родин, які встановлювали ялинку на Новий рік. Заможні купці замовляли прикраси зі скла у Німеччині та Бельгії, інші жителі нашого міста використовували в якості прикрас: мандаринки, печиво і цукерки. З 1910 року в Черкасах почали масово виготовляти паперові іграшки. гірлянди та листівки.

До жовтневої революції це свято влаштовували у День Василя Великого – 13 січня. Новий рік українці називали “Щедрим вечором” та ходили маланкувати. Наряджалися в обрядові костюми та водили Маланку. На ранок хлопці-підлітки ходили по будинках та посівали, бажаючи господарям достатку, здоров’я та гарного врожаю.  

З 1919 по 1929 років Старий Новий рік вже був неофіційним святом, місцями він був забороненим. Але у районі старого Казбету та в околишніх селах,  де в ці часи були ще звичні мазані хатки, традиція святкувати Новий рік у день Святої Меланії залишилась.

.,.,.,.