«Дамський каприз», «Наполеон» або ж звичайний вафельний зі згущеним молоком. А ще цукерки з розплавленого цукру, де карамель виливали у звичайні ложки, а замість соломинок слугували сірники. Складні й не дуже солодощі кілька десятиліть тому були звичним явищем у домівках черкасців. Щоб потішити себе та рідних смаколиками, господині обмінювалися рецептами та кулінарними секретами, які записували у товсті зошити. Купити торт або тістечка в магазині у 50-х роках минулого століття можна було хіба на велике свято. Одним із найпопулярніших серед покупців був і залишається торт «Київський». Більше на icherkashchanyn.com.
Столичний торт у Черкасах: початок
Рецепт цього виробу досі засекречений. Достовірно невідомо, як технологи дійшли до затвердженого переліку інгредієнтів та їхньої кількості. Є кілька версій створення торта «Київський», серед яких «помилкова». Працівниці фабрики Карла Маркса, закриваючи зміну, забули сховати збиті білки. За ніч вони висохли, а на ранок керівництво вирішило не марнувати продукт і зробити торт на базі цього безе. За іншою легендою, відомий торт виник завдяки кондитеру-єврею, який виготовив його за рецептом бабусі. Скептики ж заперечують обидва варіанти походження виробу й наполягають на тому, що він виник завдяки тривалим пошукам та старанням спеціалістів.
Так чи інакше, до Черкаського міськхарчокомбінату дійшла фінальна рецептура «Київського», який одразу ж став фаворитом серед покупців. А далі асортимент розширився новими цукерками. В середині 60-х з’являються на прилавках «Наталка Полтавка», «Балтика», «Грильяжна». Колекцію тортів доповнили «Празький» та «Святковий». Новинки, зазвичай, готували під зимові свята. Так, у 1968 році на новорічні столи черкасців потрапив шоколадно-вафельний торт «Сюрприз». Тоді було виготовлено близько десяти тисяч штук, окрім цього ще 80 тисяч інших, вже відомих черкасцям, виробів кондитерів місцевого підприємства.
Особливі черкаські торти й розвиток справи
Власне, той же торт «Сюрприз» – результат роботи місцевих технологів. Більше такого не було ніде. До кондитерського марафону у 70-х доєдналася й відома досі «макаронка». Тоді на цій фабриці випустили кілька різновидів цукерок, серед яких «Зльотна» та «Корівка» й торти «Гілка», що трішки нагадує «Київський», «Золота рибка» та «Студентський» (навіть так). Але унікальність цих виробів не завершувалась рецептурою. До кожного з них художники створювали неповторний дизайн пакування. Наприклад, у 1980 році картинки на упаковці довершувала символіка Олімпійських ігор.
Темна смуга для місцевої кондитерської справи настала у 90-ті. Тоді виробництво трималося за крок до краху. Потреба економити на всьому похитнула якість виробів. Так, тривалий час черкасці обходили десятою дорогою колись улюблене тістечко «Картопля». Адже додавали у нього не лише крихти бісквіта, а й перемелені хлібні сухарі. Смак, м’яко кажучи, мало нагадував щасливе дитинство.
«Оклигати» солодкій галузі в Черкасах вдалося за кілька років після здобуття Україною незалежності. Тоді почали відновлювати рецептури смаколиків на макаронній фабриці. Паралельно з’явилась конкуренція – малі й середні кондитерські, де місцеві кондитери досі приголомшують своїми виробами черкасців. Приміром, у 1987 році з’являється кафе «Ярославна», де тамтешні кухарі винайшли авторський рецепт однойменного торта. У 94-му власником закладу стають приватники, змінюється меню, проте залишається основа – фірмовий кондитерський виріб. Виготовляють його й досі та лише у цьому закладі. За основу було взято рецептуру «Дамського капризу» – з медових коржів та вершкового крему.
