У XXІ ст. кожен має право на навчання, як у школі, так і у вищих навчальних закладах. Понад 150 років тому дівчатам не дозволялося вчитися в школі та виші. Жінкам самостійно доводилося вчитися таким простим речам, як читання чи писання.І лише в XIX ст.перед жінкам були відчинені двері до знань.
Зараз кожна має змогу піти навчатися, на кого завгодно. Але раніше для того щоби стати медиком жінкам треба було пройти через купу випробувань та бути завзятою та мужньою для досягнення своєї цілі. Катерина Микитівна Неточаєва одна з таких самовідданих жінок, яка залишилася в історії на віки. Більше на icherkashchanyn.com.
Біографія
Катерина росла в родині військового медика, на превеликий жаль, він помер невдовзі після її народження від висипного тифу, що і штовхнуло її стати лікарем. Ще з дитинства вона мріяла боротися з інфекційними захворюваннями. Здобувати знання Катерина пішла в першу, на той час, дівочу гімназію. Навчання тривало 6 років. Але завершити там навчання дівчині так і не вдалося, через нестачу коштів. Але вона не закинула мрію стати лікарем та знайшла більш коротші курси в Росії. Там вона здобула максимум на той час для жінки — стати акушеркою. Але ця робота зовсім не те, чого вона прагнула досягти, в неї була чітка ціль — йти за стопами батька.
Кроки до цілі
Грошей не вистачає, зарплата була мізерна, ще треба доглядати хвору матір та малого сина. Через це вона приймає рішення та їде до Одеси, щоби навчатися та працювати одночасно. Працює вона неподалік від Одеси завідувачкою дитячого будинку. В 1907 році Катерина Неточаєва вступає до Одеського університету на третій курс медичного факультету, а в 1911 році завершує навчання. Усе подальше життя Катерина присвячує боротьбі з захворюваннями. Декілька років вона боролася з епідеміями в Росії, а в 1913 році приїхала рятувати життя в Київ. На Черкащині до революції не припинялися епідемії. Така ситуація лякала лікарів, кожен був під загрозою ураження.
Неточаєва на Черкащині
У 1913 році Катерина Неточаєва дістала призначення в Черкаський повіт, де лютував висипний тиф, який вбив її батька. Вона приїхала в маленьке місто В’язівок, де більшість мешканців уже хворі на тиф. Зразу почала роботу, першим чином організувала лазарет, який попри всі її старання важко було утримувати в ідеальній чистоті через кількість пацієнтів. Катерина працювала по 15, а то і 20 годин на день, не встигала спати не те щоби нормально поїсти, але продовжувала лікувати, ходити до хворих до дому та утримувати лазарет. ЇЇ відданість роботі не мала меж, адже 1914 рік вона святкувала біля ліжка хворого.Але вже на 2 день сама була прикута до ліжка з діагнозом тиф.
5 січня з великою любов’ю селяни проводжали на возі до Києва Катерину, де її мешкали мати та син.
Внесок Катерини в історію
Минуло вже понад 100 років, медицина не стоїть на місті.Кожна жінка може стати лікарем без перешкод.Але треба пам’ятати, що так було не завжди.Самовідданість Катерини Неточаєвої запам’ятають на віки.В червні 2013 року в селі В’язівське на приміщенні лікарні було встановлено меморіальну дошку на честь К.М.Неточаєвої. На сьогоднішній момент на Черкащині працюють близько 25 тисяч жінок-медиків, вищу медичну освіту мають 2770 осіб. В Городищенському районі з працюючих в галузі охорони здоров’я – 80 % жінки.
Немає такої сфери в медицині, де б не проявила себе жінка. Та першопрохідцями на Черкащині стала Катерина Неточаєва.
