На Черкащині, традиційно, більша частина весіль проходила восени. Починаючи з Симеона-Стовпника до Пилипівки (14 вересня-28 листопада). Деякі обряди з минулого збереглися і по наш час. Традиційно весілля в Україні поділялося на три цикли: передвесільний, весільний, післявесільний. На Черкащині весілля проходило пишно, урочисто, мало давні, властиві своїй області, ритуали, обряди, звичаї, традиції. Розглянемо їх більш детально. Більше на icherkashchanyn.com.
Передвесільні ритуали: що робили черкащани перед одруженням молодих? 
На Черкащині були поширені запити. Це коли батьки нареченого розпитували про наміри батьків молодої. На Житомирщині і Вінниччині називалося це дійство «допити», на Львівщині – «визнавки». На вивідки зазвичай ходила мама молодого або хтось із близької рідні.
Далі за запитами йшло сватання. Сватання – перші сходини родин молодої і молодого. На цій зустрічі батьки домовлялися про укладання шлюбу. На Черкащині представники сватання від родин називалися «сватами» або «старостами». Старостами обирали авторитетних ближніх родичів, здебільшого одружених чоловіків. Староста повинен бути привітним, дещо гострим на язик, мав уміння вести бесіду, домовлятись. У дім до батьків молодої свати приходили ввечері, щоб сватання пройшло таємно, бо інколи траплялися і відмови.
У Черкаській області була така традиція, коли старости, прийшовши, починали розмову про мисливців, що натрапили на слід олениці – відданиці, яка привела їх до цієї хати.
Потім йшли уклони, урочисті промови. Старости кликали молоду і питали її згоди на шлюб. Відповідь завжди давала наречена, а не її представники чи батьки. Якщо згода була досягнута, то сватів підв’язували рушниками або просто дарували рушники, покладені на хліб. Молодому наречена пов’язувала хустку поверх поясу. Але інколи траплялися такі випадки, коли старости отримували відмову. На Черкащині відмова означала отримати гарбуза.
Також відбувалося бгання короваю. На весілля пекли коровай, паляниці, шишки. У бганні (випіканні) брали участь родичі з обох сторін, на знак поєднання двох сімей. На Тальнівщині і Уманщині, наприклад, коровайниць пов’язували рушниками. Вони мусили все робити разом: співаючи, замішували тісто, виліплювали оздоблення, омивали руки. Спільні дії під час бгання короваю мали символ єдності двох сімей. Весільний коровай вважався головною окрасою святкового столу.
Як на Черкащині наречену обирали?
Задля того, щоб батьки нареченого, свати і сам наречений могли роздивитись наречену, так би мовити, розгледіти її плюси і мінуси, проводилися оглядини. Проходили оглядини після сватання. На Черкащині це дійство могло проходити не тільки в помешканні нареченої, а й на прогулянці. Свати разом з батьками з обох сторін обговорювали придане, траплялися іноді, навіть, лайки. Також оглядалося добро нареченого. Батьки молодої теж хотіли мати уяву в яких умовах буде жити їх донька, як ведеться домогосподарство. Якщо всі були задоволені побаченим, то призначався день весілля.
Потім проводилися заручини – обрядове закріплення згоди на шлюб. На Черкащині заручини проходили в хаті нареченої. Наречений приходив з дружбами, родичами. Їх гостинно приймали, запрошували до столу. Все це супроводжувалося весільними піснями. На заручинах проходив обряд з’єднання рук молодих на хлібі, зерні. Брався хліб, накривали його рушником, зверху клали руку дівчини, а поверх її руки клали руку хлопця. Потім перев’язували рушником. Після цього обряду молодята вважалися зарученими і не мали права відмовитися. На знак того, що молоді засватані, на Черкащині використовувалися спеціальні атрибути. Дівчина вплітала в косу червону атласну стрічку, а хлопець отримував барвінкову квітку.
Як проходив дівич-вечір у черкаських наречених?
Дівич-вечір зазвичай проходив за день до весілля як символ прощання з парубоцтвом і дівоцтвом, тобто перехід до сімейного життя. Спочатку відбувався обряд розплітання коси молодої під звуки ліричних весільних пісень. Косу в таких селах, як Куцівка, Ротмистрівка Черкаської області, традиційно розплітав брат нареченої. Потім наречена благословлялася батьками, які надівали їй на голову вінок. Святково одягнувшись, наречена разом з дружками йшла запрошувати гостей на весілля, дарувала шишки.
Прийшовши додому, молода разом з дружками прикрашала весільне гільце. Дійство з ним – це шлюбний ритуал, який символізує родючість, достаток, продовження роду, затишне сімейне життя.
Чому гроші відіграють важливу роль перед весіллям?
Останнім передвесільним обрядом був «посад» молодих. В Черкаській області молодих садили на вивернутий кожух і щедро посипали житом, цукерками, грошима. Суть посаду – матеріально скріпити шлюб. До посаду відносився обмін подарунками між молодими. На Черкащині у Лисянці, наприклад, наречений дарував черевички тільки червоного кольору. А молода традиційно дарувала йому сорочку, яку вишивала сама. Потім всі йшли до столу і закінчувався дівич-вечір обрядовими співами і розвагами.
Одразу після народження дівчинки, батьки починали готувати посаг. На Черкащині, традиційно, батько складав гроші, готував худобу, землю. Мати ж готувала постіль, одежу, прикраси, весільні речі. Складали це добро у скриню. Після обряду пов’язування, на наречену вдягали хустку, а посаг везли у дім до нареченого. Чим більша була скриня, тим більшим був достаток у батьків нареченої. На Черкащині, традиційно молода їхала у дім до чоловіка з чорною куркою у руках. Кидала її під піч, щоб стати рівноправною господинею у хаті. Після частування молодята йшли до комори.
Як запрошували на весілля
Запросини на Черкащині проходили традиційно зранку. Наречена, святково одягнувшись, обходила родичів, друзів, сусідів, запрошувала на весілля, даруючи шишки. Запросини в Черкаській області відбувалися по-різному. На Смілянщині, наприклад, молода ходила разом з дружками, в місті Умань молоді ходили на запросини разом, а в Золотоноші на запросини ходив молодий разом із боярами. Це дійство супроводжувалося урочистими промовами з весільними піснями.
Довгоочікуване одруження
Освячення шлюбу в церкві мало юридичну силу, але саме скріплення союзу за народними традиціями було остаточним. Молоді спочатку брали благословіння у батьків з обох сторін, а тільки потім йшли до церкви. На Черкащині, традиційно, благословіння батьків проходило з іконами, покритими вишитими рушниками і хлібом-сіллю. Після вінчання починалося обрядове весілля згідно з народними звичаями.
Де проводилася перша шлюбна ніч
Першу шлюбну ніч молодята проводили… у коморі! Потім наречену перевдягали в одяг заміжньої жінки, виводили до гостей і демонстрували білизну, яка посвідчувала цнотливість молодої. Вранці, згідно із традиціями Черкаської області, проходили обряди, які давали сили молодій. Наприклад, в Кам’янці, по традиції, молода набирала у відра воду, обливалася сама і поливала всіх довкола. Також була традиція «бити кашу». В Черкасах молода обсипала крупою весь дім – «била кашу». Потім ритуальна крупа збиралася і потрохи додавалася у корм худобі, для достатку. Наприкінці свята проходило приєднання невістки до родини чоловіка. Вона приходила у дім, традиційно розпалювала піч, готувала страви для свекрів. Закінчувалося весілля поділом короваю.
Всі весільні традиції і обряди по-своєму цікаві, самобутні, неповторні, мають глибокий зміст і символіку. З давніх-давен наші пращури вірили, що дотримання весільних обрядів – запорука щасливого сімейного життя, тому весільні традиції актуальні і в наш час.
