Його називають «батьком українського бестселера», ним зачитуються навіть на фронті й цитують. Мова йде про Василя Шкляра – живого класика, якого люблять та поважають. Після творчої паузи через війну в Україні автор завершив роботу над ще однією літературною сторінкою у своєму житті – книгою «Заячий костел».
З чого розпочинався шлях найбільш читаного, за словами оглядачів, письменника та які події вплинули на його світогляд, розповідаємо у нашій публікації. Більше на icherkashchanyn.com.
Відомого письменника ледь не відрахували з університету
73-річний Василь Шкляр народився в селі Ганджалівка Лисянського району Черкаської області. Сам же автор завжди наголошує, що він родом із могутнього Холодного Яру. В одному зі своїх інтерв’ю ділився: «мама привела мене на світ просто неба, під волоським горіхом». Ця місцевість та історія повстанського руху проходять наріжним каменем крізь майже всю його творчість.
І до більш сухих фактів. У 1963-ому родина майбутнього письменника переїхала до Звенигородки. Його батьки – службовці. Вищу освіту отримував у Київському університеті імені Тараса Шевченка за фахом філолога. На другому курсі студента хотіли відрахувати з вишу через неприємний інцидент із нібито вибухівкою. Під час трудової практики, яка в той період часу була звичним явищем та передбачала допомогу зі збором врожаю колгоспам, він знайшов снаряд і ніби… «грався з ним». Зрештою з університету Василя Шкляра не вигнали через переїзд до Вірменії. За програмою студентського обміну поїхав до Єреванського університету.
Додому повернувся 1972 року. Відновив навчання в рідній альма матер. Після випуску зі столичного вишу пішов у журналістику й водночас почав писати свої перші літературні твори.
Василь Шкляр працював науковим співробітником Центрального державного історичного архіву, очолював відділ прози в журналах «Ранок» та «Дніпро». Він багато писав про події із «гарячих точок», мав досвід роботи прессекретарем Української республіканської партії та навіть балотувався до парламенту.
Ті, хто знайомий із автором, стверджують, що низку подій із життя, він переносить й у свої романи…
«Ключ» до популярності
Його дебютна повість «Сніг» вийшла друком у журналі «Дніпро» в 1974 році. Через кілька років її перевидали під назвою «Перший сніг», але попередньо – відредагували. Тоді автора звинуватили тому, що вона «була занадто еротична і не мала прикмет звитяжної сучасності». Оригінальний рукопис тексту не зберігся.
Популярність до письменника прийшла тільки в 1999 році після виходу у світ роману «Ключ». У центрі сюжету – історія про молодого журналіста, який втратив дах над головою й отримав у подарунок ключ від квартири. Утім, її власник зникає.
Ідею роману Василь Шкляр виношував майже дванадцять років після почутої історії. А взявся за написання після того, як потрапив в реанімацію зі смертельним діагнозом.
Ще більшої слави й визнання Василю Шкляру приніс історичний роман із назвою «Чорний Ворон. Залишенець». У ньому автор розповів про долю повстанців Холодноярської республіки. Для того, аби написати цю роботу проводив польові дослідження й навіть застав кількох людей, які згадували ті часи, знали тих, хто вижив та врятувався.
Над «Чорним Вороном» письменник працював близько 13 років. 5 грудня 2019 року відбулася прем’єра повнометражної драми за мотивами однойменного роману Шкляра. Головну роль у цьому фільмі виконав відомий актор Тарас Цимбалюк.
Серед топових творів Василя Шкляра, які читають і обговорювали в українському суспільстві, романи «Маруся» (2014), збірка «Чорне сонце» (2015), «Троща» (2017), «Характерник» (2019).
Письменника визначали лауреатом чисельних премій: «Золоте перо», «Коронація слова», «Золотий Бабай», «Спіраль століть», літературних премій імені Василя Симоненка та імені Михайла Коцюбинського.
Сам же автор називає себе скромно «чоловіком, який вміє писати». Водночас радить молодим талантам говорити з аудиторією у своїй творчості «простіше та відвертіше».
Нині ж завершив роботу над новим романом «Заячий костел». Над ним працював кілька років. Через військові події його запрошували в Литву й ще в деякі інші країни, аби автор у спокійній атмосфері міг зосередитися над текстом. Проте Василь Шкляр відмовився. Від початку повномасштабного вторгнення він принципово не виїжджає з рідної України.
Кілька фактів про Василя Шкляра та його творчість:
- У 2011 році відмовився від Шевченківської премії в галузі літератури, яку отримав за роман «Чорний Ворон. Залишинець». Її він назвав «сакральною», але отримувати її не захотів. У такий спосіб висловив свій протест проти чинного на той час міністра освіти Дмитра Табачника, якого вважав «українофобом». Однак досі Шкляр так і не отримав цієї премії.
- Серед захоплень автора – риболовля. Якось виловив у річні 22-кілограмового коропа.
- Героями роману «Чорне Сонце», який вийшов у 2015 році, стали бійці полку «Азов». У книзі автор зберіг позивні бійців. Єдиний персонаж зі зміненим псевдо – це Маляр. Його прототип – Сашко з позивним «Художник».