Проєкт Черкас склав архітектор, який ніколи міста в очі не бачив. Парадокс, але Черкаси, які ви знаєте сьогодні як “місто в клітинку”, проєктували в російській імперії. Знакові архітектурні споруди – справа рук відомого польського архітектора Городецького. А мікрорайон “Митниця” за однією із версій отримав назву завдяки притоці Дніпра. Більше на icherkashchanyn.com.
Перший генплан Черкас
Перший генеральний план міста датований 1815 року. І його автор – Вільям Гесте, відомий архітектор часів російської імперії. Взявся він за це завдання з притаманними йому естетичним та практичним підходами. Саме він запропонував розбити верхню частину міста на квадратні квартали, а центр розбудовував навколо вулиці Хрещатик. Тоді Черкаси помістилися на майже тисячі “клітинках”, а саме 952 кварталах.
До речі, цей план затвердили через 11 років! Але і він швидко втратив свою актуальність. Під кінець 19 століття місто захопила індустріалізація: проклали залізницю, почали розвивати соціальну та промислову інфраструктуру. Скрізь потрібні були працівники. Працівникам потрібно було житло, а щоб побудувати нове житло, потрібно було місце.
Зважаючи на це та особливості рельєфу нижньої частини міста, план Гесте втілювали 130 років. По факту, документ оновлювали, приєднуючи то одну, то іншу сучасну вулиці. Наприклад, однією з перших в розширення площі міста потрапила сучасна вулиця Дашкевича. З часом почали приєднувати найближчі села, одним із перших стала Дахнівка.
Місто озер, островів та річок
На момент упорядкування генплану версії 1815 року місто зафіксували уздовж широкого русла Дніпра та трьох приток – Чехової, Солониці та Митниці. Власне, через існування останньої пов’язують назву мікрорайону “Митниця”. В іншій версії таку назву ця частина міста отримала через те, що тут пролягали торговельні шляхи, а за їхнє користування брали мито.
З верхньої частини міста відкривався вид на 13 озер, а посеред Дніпра виступали три великі острови, Королевець, Корчуватий та Грузький. Після розбудови Митниці та затоплення Кременчуцького водосховища всі вони опинилися під водою. Краєчок Грузького ще можна побачити на картах Гугл.
Історія архітектури Черкас
Сучасна площа Соборна повернула собі цю назву в період декомунізації. Тут був зведений собор, який знищили після Другої світової війни. Після цього площа мала тричі змінювала назви – на Базарну, Центральну та Леніна. Під час незалежності України в період декомунізації постамент Леніна з площі знесли, а місцю повернули стару назву.
Одна з родзинок Черкас, приватний будинок грабаря Щербини – сучасний РАЦС, був зведений 1911 року. Насправді це був комплекс споруд, куди входили стайні, сад та допоміжні будівлі. Час “з’їв” практично все, лишивши тільки двоповерхову пам’ятку. Всередині збереглися сходи на другий поверх та ліпнина в кількох кімнатах.
Архітектор Владислав Городецький став автором проєкту комерційного банку, зведеного по вулиці Хрещатик у 1914 році. Сьогодні тут досі діє музей Василя Симоненка – робочий кабінет з особистими речами письменника. Також Городецький працював над створенням чоловічої та жіночої гімназій. Тепер це музичне училище та Центр дитячої та юнацької творчості.
Походження назви
Краєзнавцям відомо кілька версій походження назви нашого міста. За однією із них, Черкаси пов’язують з адигеями або, як іще їх називають українські та російські історики, черкесами.
Також український краєзнавець Олександр Знойко, що вивчав історію походження Київської Русі, схиляється до твердження, що назва міста стала спрощеним варіантом від “чири киши” (в перекладі “люди сили”).
Інші історики пропонують шукати походження назви міста від стародавніх мов – іллірійської та фракійської, де “чрха” означає “чорна річка”, “кас” – чистий.
Та єдиної версії досі немає. Через це той самий історик-краєзнавець Знойко назвав походження назви Черкас феноменом української історії.