30 Червня 2022

Художниця з Черкас, що малює картини про війну: За кожною роботою є якась історія

Related

Як стати волонтером: робота в благодійних центрах

Останні роки, а то й десятиріччя, Україна безперервно перебуває...

Чемпіонка Європи з боксу з Черкас Тетяна Довгаль: «Я була налаштована лише на перемогу»

Черкаська боксерка Тетяна Довгаль нещодавно завоювала золоту медаль на...

Якими видами спорту можна займатися в Черкасах влітку: локації у місті

Підтримувати своє тіло в тонусі важливо протягом усього року....

Місця в Черкасах, куди краще не ходити під час воєнного стану

Черкаси - місто, яке може пишатися своєю напрочуд гарною...

Share

Ольга Курська художниця, ілюстратора книг, викладач образотворчого мистецтва та арт-терапевт. І цю жахливу війну, що вже триває на нашій землі понад 100 діб, вона переживає по своєму. Переживання її внутрішнього світу знаходять відображення на аркушах і полотнах. 

Ольга Курська,повідомляє сайт icherkashchanyn, малює картини про війну, у яких відзначає її найбільш знакові моменти. Епізоди, які її вразили, вона переносить на свої картини. Хоча й відмічає, що ніколи не думала, що стане малювати тоді, коли знаходитиметься у поганому настрої. Та допоки в Україні війна, цей настрій знаходить своє відображення і на полотні.

«Разом і до кінця» присвятила героїзму людей, що не покинули своїх тварин

За час війни Ольга створила вже більше 20 картин, до них входять і замальовки зі скетчами, і картини олійними фарбами на полотні. І вона продовжує творити і далі. Одна з робіт Ольги Курської – «Разом і до кінця». На ній зображено старенький автомобіль з номерним знаком у вигляді патріотичного лозунгу і з телям на задньому сидінні.

-В інтернеті поширювалось відео як вивозилось телятко в багажнику машини і я зрозуміла, що цей кадр вартує того, щоб зробити з нього картину. Адже люди вивозять своїх чотирилапих і домашню птицю. І це вражає. У мене є ідея зобразити жіночку, що вивозила до Польщі свого півника, бо для неї він дорогий. Для мене це подвиг, коли люди не візьмуть якусь зайву одежину, чи-то техніку, яку вони купували. Але вивезуть свою тварину, причому будь яку, від хом’яка до такої великої як телятко. Цю роботу я присвятила тим, хто не кинув своїх тварин і вивіз їх на безпечні території. Цей героїзм людей я обов’язково зображатиму, – говорить художниця Ольга Курська.

Вражаючою є і «Кицька Шафка з Бородянки». Її погляд ніби передає весь той жах, який бідній тварині довелось пережити через рашистську бомбу, скинуту на звичайний житловий будинок у місті з передмістя столиці.

-Ця кицька облетіла весь світ. Її погляд просто заворожував. Як так вийшло, що саме ця кицька опинилась в такій ситуації? Я просто не могла не зобразити її. Я навіть надіслала потім світлину цієї картини на сторінку киці в інстаграм власникам – опікунам кицьки і її сторінки, передавала їй обнімашки для кицюні. Ця кицька заслуговує увіковічення на полотні. Тому вона тепер є і отримала назву Шафка, бо ту саму шафку з півником з Бородянки знають всі, – пояснює художниця Курська.

«Місто-герой Харків» про людей, що люблять своє рідне місто

Рідні Ольги Курської від початку війни знаходяться у місті Харків. І її робота «Місто-герой Харків» дещо навіяна саме рідними.

-В найактивніші фази ми зв’язувались з ними один-два рази на день з запитаннями як ви, що ви? Зараз більш менш тихіше. Обстріли є, але вони знаходяться у більш менш спокійному районі. Тому ми раз в два-три дні з ними зв’язуємося. І всі ці дні вони вірили в ЗСУ, в наших захисників! І коли у них з’явилась можливість вийти зі сховку і трохи подихати свіжим повітрям, то вони поїхали до центру, де в облдержраду потрапив снаряд. І мені казали, що думали, що завали розбиратимуть лише після війни. Очікували побачити там одні завали, а там все було прибрано, причому, майже в цей же день, коли все трапилося. Харків’яни настільки люблять своє місто, що завали були прибрані фактично в той же день, коли все трапилося, – пояснює черкаська художниця.

Ольга читає новини, гортає стрічку в соцмережах, спілкується з друзями і таким чином у неї народжуються ідеї для картин. Іноді ними є певні збірні образи, що відтворюють ситуацію. А часом і цілком конкретні події як з кицькою з Бородянки і телям у багажнику.

«Живопис допомагає подолати мовний бар’єр»

Життя Ольги дуже різко змінилося ще у березні 2014 року. Відтоді вона повністю перейшла на українську мову. Це трапилось після анексії Криму, де поховані її дідусь і бабуся. І через анексію вона не має можливості потрапити на могилу рідних вже 9-й рік.   

Зараз черкаська художниця напрацьовує зараз достатню кількість картин, бо має свого роду мрію – вона хоче влаштувати виставку  картин у Європі, де отримає можливість донести до людей весь жах цієї війни, що відбувається на українській землі через рашистських окупантів.

-Європейському глядачу було б цінно побачити, відчути і зрозуміти. Щоб це була не просто виставка картин, які ти мельком прогледів за 15 хвилин, вибрав яка сподобалась тобі найбільше і все. А щоб це був екскурс в кожну історію, бо немає в цій колекції випадкових картин. За кожною є якась історія, певний образ, сенс і посил. Це не просто пейзаж чи тваринка – це якась конкретна історія, тому я і бажаю організувати таку виставку. Живопис допомагає подолати мовний бар’єр,- заключила художниця Ольга Курська.

Познайомитись детальніше з роботами Ольги Курської можна на її історінці у Інстаграм (https://www.instagram.com/olyakurskaya/).