Черкаси багаті на талановитих та сильних особистостей. Одна із таких – майстер пензля та пера Ігор Забудський. Доля підготувала йому досить складні випробування, утім, жодні труднощі не зламали митця. Натомість він зі ще більшою силою любив це життя й своїм прикладом демонстрував, що всі обмеження тільки в голові. Більше на icherkashchanyn.com.
Аварія, яка змінила все його життя
Ігор Забудський родом із Черкас. Народився 8 червня 1960 року. Навчався в місцевій 11-ій школі. Закінчив її із золотою медаллю. З дитинства любив творчість: займався в художній студії в Палаці піонерів (зараз – Центр дитячої та юнацької творчості). Десятирічним хлопчиком повертався після гуртка додому й потрапив у автомобільну аварію. Вона обернулася для нього важкими наслідками: він опинився прикутим до крісла колісного.
Ця подія не зламала майбутнього письменника та художника, навпаки – зробила його сильнішим та рішучішим у творчості.
Зі спогадів Ігоря Забудського, тоді для нього дитинство закінчилось. Він почав малювати, на папір переносив усі свої емоції. У малярстві й поезії він знайшов сенс свого життя.
З батьками, які стали для нього надійною підтримкою, часто їздив на прогулянки в ліс. Тамтешні сосни вражали його своєю красою та силою. Відтак саме лісовими пейзажами пронизана його художня творчість.
У 1985 році заочно закінчив факультет образотворчого мистецтва народного університету мистецтв за фахом «Графіка».
Малював пером та чорною і кольоровою тушшю. Під час роботи над малюнками поєднував техніку дрібного штрихування пером із додаванням фонових відтінків кольоровими олівцями. Цим його картини відрізняються легкістю та об’ємністю. За життя створив понад 150 графічних робіт.
Знайшов у творчості сенс життя
У перервах між малюванням молодий Ігор Забудський пробує писати вірші. У його текстах, як і на папері, гармонійне споглядання природи, думки про світ людей та ідей, про мистецтво.
Дебютні публікації вийшли друком у 1982 році. Ще за кілька років його публікують у журналі «Аврора» (Санкт-Петербург), в часописах «Вітрила», «Кроки» та в газеті «Молодь України».
Це надихає його працювати ще більше. У 1986 році взявся за роботу літературного консультанта в місцевій газеті «Молодь Черкащини», далі працював ведучим поетичної рубрики «Соло», редактором літературного додатка «Дніпряни» та двох альманахів черкаської молодіжної поезії. А з 1995-ого – художником в пресцентрі заводу «Азот».
У 2000 році долучився до Національної спілки письменників України.
За свою творчість визнаний лауреатом кількох поважних премій. За збірку «Завтра моє», видану у 2003 році, відзначений літературною премією «Берег надії» імені Василя Симоненка.
Серце письменника та художника зупинилося 3 травня 2021 року.
Допомагав молодим авторам проявити свій талант
Люди, які знали Ігоря Забудського, згадують його як легкого в спілкуванні, приязну та щиру людину. Його шляху не позаздриш. Здавалося б, він наштовхнувся на глуху стіну труднощів, та замість відчаю обрав повноцінне життя.
Він організував довкола себе перше в місті літературне об’єднання. Допоміг знайти опору в собі та сили реалізувати свій талант багатьом молодим і до певного часу нікому невідомим письменникам.
Радив їм писати навіть тоді, коли бракує натхнення. Писати, щоб тренувати свою майстерність.
Був переконаний: треба жити так, аби ніколи не втрачати людську гідність та людяність. Казав: без творчості й мети людина – створіння хаосу.
Люди, з якими він спілкувався і товаришував, надихали його на створення картин та поезій. У 2011 році у світ вийшла збірка «Твоя присутність». Він присвятив її жінкам, які підтримували його впродовж життя.
Утім, як зізнаються в численних інтерв’ю друзі Ігоря, це письменник надихав їх своїм оптимізмом, бажанням жити й працювати.