Мова – це безсмертна душа народу, справжнє духовне багатство, незнищенна субстанція і вічний феномен. Українська загальнонародна мова є величезною системою, до якої входять діалекти, архаїзми, крилаті вислови та діалектна мова. У кожному регіоні нашої країни є свої незвичайні слова та вирази, Черкаси не є винятком з правил. Про найбільш поширені діалектизми та архаїзми в Черкасах, поговоримо на icherkashchanyn.com.
Переважання середньонаддніпрянського говору та південно-східного діалекту в Черкасах
Історичний розвиток діалектів Черкаської області позначений складними процесами взаємодії та змішування різних мовних впливів. Територія області була місцем численних історичних подій. Вона приваблювала міграцію населення, що сприяло мовним змінам. Глобалізація та урбанізація сприяли зближенню мовних стандартів, що призвело до зникнення унікальних мовних особливостей. Однак діалекти все ще зберігають свою життєздатність у сільській місцевості, де культурна спадщина та традиції передаються з покоління в покоління.
Південно-східне діалектне мовлення – це одне з трьох діалектних мовлень української мови, яке охоплює говірки південних районів Київської та Сумської областей, а також усієї території Черкаської, Полтавської, Дніпропетровської, Херсонської та інших областей. Важливо зазначити, що діалектне мовлення має свої особливості.
У Черкасах переважає середньонаддніпрянський говір. Він охоплює центральноукраїнський ареал середньої течії Дніпра, поширений у південних районах Київської, південно-західних районах Сумської, Черкаської та Полтавської областей. Цей діалект близький до новоукраїнської літературної мови. Його фонетичну систему характеризують: шестифонемний ударний вокалізм і ненаголошений вокалізм залежно від ступеня збереження основних проявів фонем може мати різні типові структури.
На Черкащині використовуються місцеві слова, які можуть бути невідомі в інших говірках, наприклад, «робит», «несить», «балакає», «купит» замість «працює», «носити», «говорити», «купити». Крім того, спостерігається пом’якшення твердих приголосних і шиплячих звуків, що не є нормою для літературної мови. Також може зустрічатися заміна фрикативного «ф» на «х» або «хв», як у словах «тухлі» (замість «туфлі») або арихметика (замість «арифметика»).
Що таке діалектизми?
Діалектизмами називають слова, фрази, граматичні форми або інші мовні ознаки, які характеризуються використанням на певній місцевості. Вони відображають особливості мови окремих регіонів, субкультур або етнічних груп. Діалектизми відрізняються специфічною вимовою звуків, вживанням слів для позначення стандартних предметів побуту і використанням нових засобів словотворення.
Ці слова є результатом локальних варіацій і розвитку мови в різних регіонах. Вони можуть бути дуже поширеними й постійно вживатися в спілкуванні, або ж обмеженими тільки в певних мовних групах. Наприклад, слово «сковорідка» має відомий діалектний аналог «пательня», який використовують черкасці у своїй мові. Однак це слово має ще кілька рідко вживаних варіантів назв: жаровня, рондель, плачинта.
Важливо відзначити, що діалектизми можуть бути цікавими джерелами вивчення мови, оскільки вони яскраво відображають культурні та географічні особливості різних мовних спільнот. У письмовій мові за допомогою діалектизмів письменники підкреслюють характерні риси героїв або відтворюють розмовний стиль певного регіону. Їх вживання в літературній мові досить обмежене, оскільки можна зробити текст складним у сприйнятті для категорії читачів, які не знайомі з діалектами та регіональними мовними особливостями.
Словник поширених черкаських діалектів
Південно-східний діалект української мови, зокрема його діалекти й говірки, багаті архаїчними формами, які відображають історичні особливості цієї частини України. Слова і вирази, характерні для цих говорів, зберігають частину колишньої мовної традиції, що робить їх дуже цікавими для вивчення і порівняння з літературною мовою. Такі говори також мають особливості фонетики й лексики, які відрізняють їх від інших українських діалектів.
Серед характерних слів південно-східного діалекту:
- Буська, боцун, бузьок – лелека.
- Кузик – ґудзик.
- Ясниця – веселка.
- Цмоквино, багно, чаква – болото.
- Цмаль, кресало – сірники.
- Гурок – огірок.
- Тєснота – тісний простір.
- Лахміття – ганчір’я, старий одяг.
- Куделя – прядиво з льону.
- Стьога – стежка.
- Морочнина, драга – трясовина.
Як визначити діалектні слова і чому важливо знати про діалекти?
Насправді якщо розібратися, то не так і складно визначити діалектні слова. Робиться це за їх обмеженістю у використанні. Вони зрозумілі й природні тільки для жителів певного регіону. Такі слова можуть бути архаїчними або, навпаки, новоутвореннями в певній місцевості, що не мають аналогів у літературній мові. Діалектні слова також легко розпізнати за їх звуковою формою, специфічними закінченнями, а іноді – незвичайним значенням у порівнянні з загальновживаними словами. Наприклад, слово «пляцок» означає торт, тоді як на сході його навряд чи зрозуміють. Діалектні слова можуть мати різне походження: слов’янські корені, вплив сусідніх мов або унікальні місцеві трансформації.
Вивчення діалектів дозволяє зберегти українську мовну спадщину, зокрема слова і вирази, що відображають життя і традиції різних регіонів нашої держави. Діалекти й говірки є основою мовного розмаїття та унікальною рисою української культури. Вони також вважаються важливим матеріалом для літератури і фольклору, адже багато письменників і поетів, такі як Іван Франко, Ольга Кобилянська, Леся Українка та інші використовували діалектизми, щоб зробити свої твори більш автентичними.
У чому різниця між наріччям, діалектом, говором і суржиком?
Наріччя, діалект, говір і суржик – це спеціальні терміни, які часто використовуються в мовознавстві для позначення різних варіантів мови, що мають специфічні ознаки залежно від географічного, соціального чи іншого контексту. Однак ці поняття часто плутають, тому важливо розібратися, чим вони відрізняються один від одного.
Наріччя – це велика територіальна одиниця мовної варіативності, яка включає кілька діалектів, що мають спільні ознаки. Наріччя є основною формою мовної варіативності в рамках певної мови, і зазвичай воно відповідає великим географічним або культурним одиницям. В українській мові є кілька наріч: південне, південно-східне, південно-західне, східне, західне, північне. Вони складаються з різних діалектів і відрізняються між собою фонетикою, лексикою, граматикою. У Черкасах переважає південно-східне, яке дуже схоже на українську літературну мову. Саме ним розмовляє переважна більшість українців.
Діалект – це частина наріччя, яка має специфічні мовні особливості й обмежена певною територією. Він може відрізнятися лексикою, граматикою, фонетикою та іншими мовними особливостями, але разом з тим залишатися зрозумілим носіям літературної мови, також може бути розділений на піддіалекти або говірки.
Говір – це ще одна локальна одиниця варіативності. Він має особливі риси, що відрізняють його навіть від діалекту, до якого він належить, і часто його пов’язують з певним населеним пунктом або селищем. Важливо відзначити, що говірки зберігають специфічні мовні особливості, які можуть бути незрозумілі носіям інших говірок того ж діалекту.
Суржик – це змішана форма мови, яка виникає в результаті контакту двох мов. В українському контексті суржик – це змішання української та російської мов, коли в мовленні проявляються елементи з обох мов, не завжди зберігаючи граматичні правила обох. Суржик є ненормованою мовною формою, яка може мати різний ступінь впливу російської мови залежно від регіону або соціального середовища.
Таким чином, різниця між наріччям, діалектом, говором і суржиком полягає в рівні мовної варіативності та територіальному обсязі. Наріччя вважається найбільшою одиницею, діалект – його частиною, а говір – більш локалізованою одиницею.
«Прицейкать», «білєтік», «тудой», «шпалєри», «скільки врем’я», «як діла», «считаю», «пішліть», «послєдній», і це ще не повний перелік слів, які черкасці вимовляють у розмові один з одним щодня. Таке явище має назву суржик. Українсько-російський суржик поширений у побутовому спілкуванні мешканців багатьох регіонів, у тому числі й Черкас. За даними досліджень Київського міжнародного інституту соціології, у 2003 році поширеність подібної «суржикової мови» серед дорослого населення різних регіонів України становила від 2,5% до 21,7%.
Як з’явився суржик на Черкащині і як його позбутися?
Довгий час українську мову намагалися знищити, а українцям примусово нав’язували російську мову. Одним із наслідків русифікації стало утворення суржику. Анна Мартинова, черкаська мовознавиця, зазначила, що коли вона приїхала до Черкас, то працювала в одній зі шкіл південно-західного району, де отримували квартири в основному вихідці з сіл, для яких рідною була українська мова, зокрема діалектна. Але вони дуже хотіли стати міськими, а тоді було так, що якщо ти міський, то не потрібно говорити давньоукраїнською, а слід використовувати російську мову, звідси на Черкащині й з’явився суржик. Українські слова намагалися підлаштувати під російську вимову.
Спілкування суржиком значно спотворює інформацію, оскільки той, хто говорить, в цьому випадку може вживати слово в значенні, відомому тільки йому, та ще й у формі, яка не відповідає загальноприйнятим граматичним нормам. Певний час українська мова зазнавала негативного впливу російської, і це перетворилося на «язичіє», тобто змішаність українських і російських слів.
Як уже зазначалося вище, однією з причин виникнення суржику була штучна насадка російської мови. Тривалий час російську вважали мовою міжнаціонального спілкування в СРСР, тобто якщо людина володіла нею, то мала ширший доступ до освіти, працевлаштування, могла побудувати успішну кар’єру. Українську вважали лише місцевою, її носії мали доступ виключно до обмеженого кола професій, переважно в сільській місцевості. Ще однією причиною появи суржику є урбанізація, коли почали розбудовувати міста, люди переїжджали на постійне місце проживання з сіл, було немодно говорити українською мовою, яку називали сільською. Аналізуючи інформацію, стає зрозуміло, що росіяни намагалися всіма шляхами знищити українську мову, оскільки дуже боялися її розвитку.
З 1930-х років влада робила все, щоб українську мову максимально наблизити до російської. Саме тоді в українських школах ввели обов’язкове вивчення російської мови з другого класу. Анна Мартинова зазначила, що суржик не варто плутати з іншими речами. Мова дуже різноманітна, особливо давня. Її різновиди є свідченням розвитку. Такими різновидами усної мови є просторіччя і розмовна мова. Просторіччя в інтелігенції Черкас може містити й щось літературне, і щось діалектне, тому що вони є представниками певної територіальної групи. «Всьо» — це суржик, але «шо», «шоб», «осьо» — це територіальне просторіччя.
Щоб позбутися суржику, черкасцям необхідно мати бажання і внутрішній контроль. Нині для українців доступна велика кількість спеціальних курсів і навчальних програм з поліпшення рідної мови, багато з яких навіть безплатні. Крім того, кожен може вивчити мову через інтернет. Найкращим другом у цьому буде словник, адже якщо не знаєш якесь слово, то в ньому можна легко знайти пояснення. Також непогано читати книги й взагалі забезпечити собі україномовне оточення.
Архаїзми у мовленні черкасців
Простими словами архаїзми – це застарілі слова або вирази, які колись активно використовувалися, але з часом вийшли з повсякденного вжитку, замінені новими термінами або формами. Вони можуть зустрічатися в старовинних текстах, літературі або використовуватися для підкреслення певної епохи або стилю в розмові. На Черкащині в минулому найпоширенішими були:
- Ланіти – щоки.
- Стегна – поперек.
- Правиця – права рука.
- Туга – печаль.
- Ремена – плечі.
- Живот – життя.
- Золотар – ювелір.
- Мніх – монах.
- Зело – зілля.
- Перса – груди.
- Чоло – лоб.
- Очипок – головний убір заміжньої жінки.
- Канделябр – предмет для освітлення.
- Град – місто.
Важливо відзначити, що знати архаїзми дуже важливо, оскільки вони відіграють вагому роль у мові та культурі. Вони є не просто застарілими словами, які припадають пилом у словниках. Архаїзми виконують найважливіші функції в нашій мові та культурі. По-перше, вони дозволяють нам розуміти давню літературу. Читаючи «Кобзаря» Тараса Шевченка або «Лісову пісню» Лесі Українки, ми зустрічаємо велику кількість архаїзмів, і знання їх значень відкриває перед нами всю глибину цих унікальних творів. По-друге, застарілі слова створюють особливий настрій у тексті. Коли сучасний письменник вживає слово «супостат» замість «ворог» або «уров» замість «побачив», він переносить читача в минуле, додаючи тексту урочистості або історичного колориту.
Крім того, архаїзми є частиною нашої культурної спадщини. Вони зберігають давнє уявлення про світ, показуючи, як мислили наші предки. Наприклад, коли ми бачимо, що «писець» колись означало «секретар», це відкриває нам великий пласт народного світогляду. Архаїзми є не просто чимось з історії, а живими свідками нашого минулого. Вони створюють особливий настрій у текстах, допомагають передати колорит епохи.
Зрештою, знаючи застарілі слова, ми збагачуємо свою мову, робимо її милозвучнішою. Іноді старий вислів дозволяє нам точніше і яскравіше передати почуття. Тому навіть у XXI столітті архаїзми – не музейні експонати, а живі елементи мови, що допомагають нам краще розуміти минуле і творити майбутнє.
З усього вищесказаного можна зробити висновок, що мова в житті людей дуже важлива. Крім того, коли вона сильна, то і країна успішна. На Черкащині дуже цінують і люблять українську мову. Це підтверджує той факт, що у 2021 році регіон став першим з тих, хто прийняв унікальну програму розвитку української мови в усіх сферах суспільства. На думку влади, мова – це ключовий інструмент для життя міста та області, оскільки вона забезпечує спілкування і взаєморозуміння між людьми, а також сприяє згуртованості громади, зберігає і передає культурну спадщину, історію, формує ідентичність області.